Планетологія

Об'єкти планетології включають небесні тіла розмірами від мікрометеоритів до газових гігантів, їх склад, історію та процеси, властиві для них.^{[джерело?]}

Досліджує фізичні властивості, хімічний склад і внутрішню будову планет Сонячної системи. Складається з таких розділів: планетарна геологія, селенологія (досліджує Місяць), ареологія (Марс), гермесологія (Меркурій) і афрологія (Венера). Планетологія сформувалась у 1950-х роках, набула розвитку в зв'язку з космічними дослідженнями. 1955 року було створено комісію астрогеології географічного товариства СРСР, 1962 року назву комісії було змінено на сучасну (планетології).

Використовує наукові методи та дані багатьох інших дисциплін, і може вважатися частиною наук про Землю^{[джерело?]}. Наукові методи, якими користуються планетологи в своїй роботі включають астрономічні спостереження, вивчення космосу (в тому числі пілотованими місіями без участі людини) та порівняльне і експериментальне вивчення метеоритів, що досягають Землі. Велику роль відіграє також теоретичний підхід та комп'ютерне моделювання. Головною складовою планетології є астрогеологія^{[джерело?]}.

Наприкінці 1980-х років Джордж Уезерілл^[en] розробив одну з перших програм для чисельного моделювання процесу укрупнення планетезималь.

• Космогонія
• Формування та еволюція Сонячної системи
• Планетозималь
• Походження Місяця
• Пізнє важке бомбардування
• Абіогенез
• Гіпотеза світу РНК
• Найперші відомі форми життя

• Планетарна геологія
• Селенографія
• Ареографія

1. Відьмаченко А. П. Порівняльна планетологія: навчальний посібник. / Відьмаченко А. П., Мороженко О. В. ; Нац. акад. наук України, Голов. астрон. обсерваторія. — К.: ДІА, 2013. — 551 с.
2. Киселевич Л. С. Порівняльна планетологія: підручник. — К.: Ніка-Центр, 2011. — 256 с.
3. (рос.) Кокс Б. Чудеса Солнечной системы. — М.: Эксмо, 2012.
4. (рос.) Ксанфомалити Л. В. Парад планет. — М.: Наука. Физматлит, 1997.
5. (рос.) Бережной А. А. и др. Солнечная система. — М.: Физматлит, 2008.
6. (рос.) Теерикорпи П. и др. Эволюция Вселенной и происхождение жизни. — М.: Эксмо, 2010.
7. (рос.) Савиных В. П., Смирнов Л. Е., Шингарева К. Б. География внеземных территорий. — М.: Дрофа, 2009. — 253 с.
8. (рос.) Язев С. Лекции о Солнечной системе: учебное пособие. — М.: Лань, 2011. С. — 382. ISBN 978-5-8114-1253-2

• (англ.) Lunar and Planetary Institute — американський науковий інститут досліджень планет і їхніх супутників в Бостоні, член Асоціації університетів космічних досліджень.
• (англ.) The Planetary Society — сайт Планетарного товариства США.
• (англ.) NASA's Planetary Photojournal — колекція космічних знімків об'єктів Сонячної системи від НАСА.

Це незавершена стаття про космос або космічний політ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.