Парламентські Вибори У Великій Британії 1997: вибори

Правлячі консерватори на чолі з Джоном Мейджором зазнали повної поразки і опинилися в опозиції, а лейбористи на чолі з Тоні Блером, який став прем'єр-міністром, вперше за 18 років прийшли до влади. Розрив між консерваторами і лейбористами склав 253 мандата (418 у лейбористів проти 165 у консерваторів).

На сьогоднішній день вибори 1997 року є найуспішнішими для Лейбористської партії.

• Консервативна партія вела малоактивних кампанію. Було очевидно, що популярність консерваторів дуже невисока. Тривале економічне зростання при Маргарет Тетчер змінилось на рецесією, яка почалася при Мейджорі, і була посилена наслідками «чорної середи» незабаром після парламентських виборів 1992 року. Рейтинг консерваторів після «чорної середи» впав за місяць з 43% до 2%, в ​​той час як рейтинг лейбористів за той же період зріс з 40,5% до 51%. До того ж, деякі члени партії під час передвиборчої кампанії публічно заявили про свою незгоду із проведеною урядом політикою (зокрема, в питанні про ставлення до єдиної європейської валюти), що ще більше посилило положення консерваторів.
• Лейбористська партія під керівництвом Тоні Блера вела передвиборчу кампанію, використовуючи нові центральні положення програми лейбористів («новий лейборизм»). Так, лейбористи відмовилися від великомасштабної націоналізації, а також погодилися з тим, що приватна ініціатива є найкращим засобом для досягнення економічного зростання. Також лейбористи вміло використовували розбіжності і труднощі, що виникли у консерваторів, в своїх інтересах.

• Catalogue of 1997 general election ephemera at the Archives Division of the London School of Economics [Архівовано 1 листопада 2020 у Wayback Machine.]