Павуки-Вовки

?
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia) Тип: Членистоногі (Arthropoda) Клас: Arachnida (Арахніда) Ряд: Araneae Надродина: Lycosoidea Родина: Lycosidae
Різноманіття
124 роди, 2888 видів
Посилання
Вікісховище: Lycosidae Віківиди: Lycosidae EOL: 8778 ITIS: 847731 NCBI: 74973 Fossilworks: 57486

Павутину не прядуть. Відомо близько 124 родів, які включають 2888 видів.

Павуки-вовки нагадують павуків-розплідників [Архівовано 9 листопада 2020 у Wayback Machine.] (родина Pisauridae), однак павуки-вовки несуть свої яєчні мішечки, прикріплюючи їх до своїх прядок, тоді як Pisauridae несуть свої яєчні мішечки з хеліцерами та педіпальпами. Двоє з восьми очей павука-вовка є великими та помітними, що відрізняє їх від павуків-розплідників, чиї очі мають приблизно однаковий розмір. Це також може допомогти відрізнити їх від схожих на вигляд трав'яних павуків.

Середнього розміру та великі павуки, розміром тіла від 1 до 3,5 см у довжину. Вони мають вісім очей, розташованих у три ряди. Нижній ряд складається з чотирьох маленьких очей, середній ряд має два дуже великих ока, а верхній ряд має два ока середнього розміру. На відміну від більшості інших павуків, які погано бачать, павуки-вовки мають добрий зір.

Оскільки вони залежать від камуфляжу для захисту, вони не мають кричущого вигляду, як у деяких інших видів павуків. Загалом, їх забарвлення відповідає середовищу проживання.

Темно-коричневий павук Hogna carolinensis^[en] є найбільшим видом у США.

Деякі види павуків-вовків, що мають певні спільні риси, мають назву Тарантули. Зазвичай в українській мові тарантулами називають павуків роду Lycosa, а також близькі за морфологією окремі види з родів Geolycosa, Alopecosa, Hogna. Павуки-вовки тарантулового типу відрізняються від решти близьких видів значними розмірами (відносяться до найбільших павуків Європи), наявністю опушення з рясних волосків та лусочок, способом життя (вони мало мандрують і більшу частину життя проводять у глибоких норах), характерним вугільно-чорним забарвленням нижньої частини тіла, що різко контрастує з верхньою, спинною стороною (спинна сторона світліша й забарвлена під колір субстрату - у відтінки коричневого, сірого чи жовтого та зазвичай має строкатий візерунок у вигляді ялинки або ряду літер W, розташованих одна за другою), контрастними білими смужками на кінцівках знизу, а також активною поведінкою при самозахисті: на відміну від інших павуків-вовків, що втікають при небезпеці, тарантули приймають загрозливу позу, встають дибки, демонструючи контрастне забарвлення нижньої частини тіла (іноді падають на спину), розкривають хеліцери й роблять стрибки в бік супротивника, можуть вчепитися й укусити. В Україні найбільш поширеним та відомим є Південноруський тарантул (Lycosa singoriensis), що мешкає по всій країні й якого можна зустріти фактично в усіх областях, також більш локально поширені Превеликий тарантул (L. praegrandis), Земляний чорний тарантул (Geolycosa vultuosa), Павук-лисиця (Alopecosa fabrilis), Павук-лисиця Шмідта (A. schmidti).

Самиці павуків-вовків носять яйця в спеціальному коконі, який виглядає як шовкова куля, прикріплена до павутинних бородавок на кінці черевця. Самиця тримає черевце піднятому положенні, щоб кокон не волочився по землі. Навіть з коконом самиця здатна полювати на здобич. Іншим аспектом, унікальним для павуків-вовків, є спосіб догляду за молоддю. Відразу після виходу павуків із захисного кокона вони піднімаються на ноги матері й скупчуються на спинному боці черевця. Мати носить павуків протягом декількох тижнів, поки вони не стануть достатньо великими, щоб розійтися і забезпечувати себе самостійно. Інших павуків, що носили б своїх дитинчат на спинах протягом тривалого періоду, не відомо.

Павуки-вовки відіграють важливу роль у природному контролі популяції комах, і їх вважають корисними через поїдання ними шкідників у господарствах та садах.

Деякі представники родини Lycosidae будують глибокі трубчасті нори, у яких вони ховаються більшу частину часу. Інші шукають притулку під скелями та інших укриттів, яких може забезпечити природа. Вони можуть блукати з місця на місце, тому, ймовірно, їх приверне людське житло, коли восени погода стане холоднішою. Як і взагалі з павуками, самців майже будь-яких видів іноді можна зустріти всередині будинків та будівель, коли вони блукають у пошуках самок восени.

Павуки-вовки, ймовірно, виникли після Крейдового вимирання десь у пізньому палеоцені, причому більшість основних підродин, ймовірно, з'явилися в еоцені та ранньому олігоцені між 41 і 32 мільйонів років тому.

Павуки-вовки вводять отруту, якщо їх постійно провокують або при зустрічі з самцями в період спарювання. Симптомами їх укусів є набряк, слабкий біль та свербіж. Отрута цього виду не відноситься до небезпечних, але краще уникати провокації на напад.

Багато видів павуків-вовків мають дуже складну поведінку залицяння та вторинні статеві ознаки, такі як пучки щетинок на ногах або особливі забарвлення, які найчастіше зустрічаються у самців виду. Ці статеві ознаки різняться залежно від виду і найчастіше зустрічаються як модифікації першої пари ніг.

Станом на квітень 2019 World Spider Catalog [Архівовано 12 серпня 2020 у Wayback Machine.] визнає наступні роди:

• http://www.australasian-arachnology.org/arachnology/araneae/lycosidae [Архівовано 8 липня 2018 у Wayback Machine.] - Товариство австралійських арахнологів. Процитовано 28 листопада 2020
• «Більшість павуків мають вісім очей. У деяких видів — переважно тих, що полюють для своєї здобичі, як павуки-вовки — чотири з цих очей мають райдужний шар за сітківками, який називається тапетумом». — https://gizmodo.com/this-is-how-to-find-the-spiders-that-are-staring-at-you-1721584332 [Архівовано 25 листопада 2020 у Wayback Machine.]
• https://gizmodo.com/this-is-how-to-find-the-spiders-that-are-staring-at-you-1721584332 [Архівовано 25 листопада 2020 у Wayback Machine.] - «У лікозоїдних^[en] павуків вторинні очі мають решітчасту оболонку, що відбиває світло, відбиваючи світло ці павуки розглядаються з приблизно коаксіальним освітленням».
• Світовий каталог павуків. Музей природознавства Берн. — http://www.wsc.nmbe.ch/family/51 [Архівовано 2 грудня 2020 у Wayback Machine.]

• Платнік, Норман І. (2008): Світовий каталог павуків [Архівовано 10 листопада 2009 у Wayback Machine.](англ.), версія 8.5. Американський музей природознавства.