Павел Коваль: польський політик

депутат Сейму V i VI скликання, колишній заступник міністра закордонних справ, з 2009 р. депутат Європарламенту, з 2011 р. голова партії «Польща найважливіша».

Павел Коваль
пол. Paweł Kowal
Народився	22 липня 1975(1975-07-22) (48 років) Ряшів, Республіка Польща
Країна	Республіка Польща
Діяльність	політик, політолог, історик, публіцист, музеєзнавець, викладач університету
Галузь	Історія християнства[1], політична історія[1], політологія[1], політика[1] і публіцистика[1]
Alma mater	Ягеллонський університет (1999)[2] і Konarski Secondary School in Rzeszówd
Науковий ступінь	докторський ступінь[3] і доктор габілітований[4]
Науковий керівник	Jan Kofmand
Вчителі	Krystyna Kerstend
Знання мов	польська[1]
Заклад	Ягеллонський університет, Міністерство закордонних справ Польщі, Коледж Європи, Польська академія наук, Chancellery of the Prime Minister of Polandd, Міністерство культури та національної спадщини Польщі, Центр міжнародних відносинd, Mazowiecki Instytut Kulturyd, Музей Варшавського повстання і Варшавський університет
Членство	Колегіум невидимий, Klub Jagiellońskid, Association "Polish Community"d і World Association of Home Army Soldiersd
Посада	Депутат Європейського парламенту[5] і член Сейму Польщі[d][6]
Партія	Poland Comes Firstd, Право і справедливість, Громадянська коаліція (Польща) і Громадянська платформа
Нагороди	Fellow of Collegium Invisibiled Award of the "Rzeczpospolita" newspaper named after Jerzy Giedroycd (2014)
Сайт	pawelkowal.pl
Медіафайли у Вікісховищі

Освіта та професійна діяльність

Випускник ліцею ім. Станіслава Конарського в місті Ряшеві. 1999 року закінчив навчання на історичному факультеті Яґеллонського університету. В 1996—1998 роках навчався в «Collegium Invisibile» у Варшаві під керівництвом професора Кристини Керстен. Брав участь у дослідницьких програмах в Якутії, Бурятії і Хакасії. 1999 року став асистентом в Інституті політичних наук Польської академії наук. У січні 2011 року захистив там докторську працю на тему «Політика адміністрації генерала Войцеха Ярузельського в 1986—1989 рр. Спроба реформування системи влади».

З 1998 по 2000 рр. працював у канцелярії прем'єр-міністра Польщі, був главою відділу в департаменті закордонних справ. У 2000—2001 рр. займав посаду директора департаменту міжнародних відносин та європейської інтеграції в Міністерстві культури і національної спадщини. З 2001 по 2003 рр. працював експертом зі східної політики в Центрі міжнародних відносин. У 2003—2005 рр. був директором Мазовецького центру культури і мистецтв. З 2003 року працював експертом у Музеї Варшавського повстання, був співавтором концепції музею. З 2005 р. очолював прес-службу Президента Варшави. Автор публіцистичних статей на тему міжнародної політики.

Політична діяльність

У 2002—2005 роках очолював Раду району Варшава-Охота. На парламентських виборах у 2005 році був обраний депутатом за списком партії Право і справедливість в окрузі Хшанув. У Сеймі до 2006 р. був главою Комітету з питань культури і ЗМІ а також заступником голови фракції Право і справедливість. З 20 липня 2006 року по 22 листопада 2007 року обіймав посаду державного секретаря в Міністерстві закордонних справ в уряді Ярослава Качинського. На парламентських виборах 2007 р. знову обраний депутатом, отримавши 26 184 голосів. У Сеймі був заступником голови фракції Право і справедливість, а також заступником голови Комітету закордонних справ.

У виборах до Європейського парламенту 2009 року був обраний депутатом у виборчому окрузі Краків, отримавши 18 614 голосів. В Європарламенті приєднався до групи Європейських консерваторів та реформістів, а також обійняв посаду голови делегації в справах співпраці ЄС–Україна.

22 листопада 2010 р. Павел Коваль залишив Право і справедливість та став співзасновником партії «Польща найважливіша». 4 червня 2011 р. обраний главою партії. 7 вересня того ж року увійшов до складу Ради національної безпеки Польщі.

Суспільна діяльність

Очолював Молодіжну раду Ряшева. У 1996—1998 роках займав посаду президента Ягеллонського клубу, працював у Центрі ім. Ярослава Дзельського в Кракові. У 1997—2005 роках працював у Центрі політичної думки, в якому керував програмою Політика польської держави щодо Поляків на Сході. Є також учасником асоціації «Польська спільнота», а з 2005 року членом Всесвітнього об'єднання Вояків Армії Крайової. Співпрацює з Колегією Східної Європи ім. Яна Новака-Єзьоранського у Вроцлаві, з 2007 року — членом Колегії. Займає місце в Раді Інституту громадських справ. 2008 року став почесним членом Добровільної пожежної охорони в Хочні.

Одружений, має чотирьох дітей.

• Офіцер Ордена Відродження Польщі — 2014
• Великий хрест Ордену Заслуг — 2008, Португалія
• Орден «За заслуги» третього ступеня — 2007, Україна (вручено в 2009 р.)
• Срібна медаль За заслуги в культурі Gloria Artis — 2005
• Срібна медаль Опікуна Місць національної пам'яті — 2005

• Ми не українофіли (співавтор). — Вроцлав, 2002, 2008, 2012. (укр.)
• Польська держава по відношенню до поляків на Сході (співавтор). — Краків, 2000.
• Влодзімєж Бончковські. Про східні проблеми Польщі. Вибрані твори (співавтор). — Краків, 2000; Вроцлав 2005.
• «Східний вимір» ЄС — шанс чи idée fixe польської політики? (Редактор, співавтор). — Варшава, 2002.
• Пейзажі на фоні Містралів. — Краків, 2011.
• Кінець системи влади. Політика адміністрації генерала Войцеха Ярузельського в 1986—1989 роках. — Варшава, 2012.
• Між Майданом і Смоленськом. Розмова Пьотра Легутко і Доброслава Родзєвіча. — Краків: Wydawnictwo literackie, 2012.