П'єр Агостіні
П'єр Агостіні — французько-американський фізик-експериментатор, відомий винаходом методу RABBITT для характеристики аттосекундних світлових імпульсів.
Здобув Нобелівську премію з фізики 2023 року спільно із Ференцем Краусом та Анною Л'Юльє.
| П'єр Агостіні | |
|---|---|
| фр. Pierre Agostini | |
_(cropped).jpg) | |
| Народився | 23 липня 1941[1] (82 роки) Туніс, Французький протекторат у Тунісі[2] |
| Країна | .svg){kind=small} Франція |
| Діяльність | фізик |
| Alma mater | Університет Екс-Марсельd (1968)[3] Національне військове училище (1959)[4] |
| Заклад | CEA Saclayd[3][5] Університет штату Огайо[3] |
| Науковий ступінь | докторський ступінь[6] (1968) |
| Нагороди | |
 П'єр Агостіні у Вікісховищі | |
Освіта і кар'єра
П'єр Агостіні народився у французькому протектораті Туніс, в 1941 році. Здобув ступінь бакалавра в національній військовій школі Притане в 1959 році в Ла-Флеш, Франція.
Агостіні вивчав фізику в Екс-Марсельському університеті[en], де згодом здобув ступінь бакалавра освіти з фізики в 1961 році, ступінь магістра[en] (diplôme d'études approfondies) в 1962 році та докторський ступінь з оптики в 1968 році. Його дисертація була присвячена багатошаровим діелектричним фільтрам для ультрафіолету .
Після здобуття докторського ступеня він став дослідником у Науковому центрі Париж-Сакле[en] в 1969 році обіймаючи там різні посади до 2002 року. . В цей час Агостіні також працював в лабораторії Жерара Мейнфрея та Клода Мануса, де досліджував багатофотонну іонізацію за допомогою потужного лазера, де вперше спостерігали надпорогову іонізацію в ксеноні в 1979 році.
У 2001 році Агостіні та його команда з CEA Saclay разом з Гармом Гертом Мюллером з Нідерландського фонду фундаментальних досліджень матерії (FOM) за допомогою передового лазера в Laboratoire d'Optique Appliquée[fr] зуміли створити серію імпульсів кожні 250 аттосекунд. Рекомбінуючи ультракороткі ультрафіолетові імпульси з оригінальним інфрачервоним світлом, вони створили ефект інтерференції, який дозволив йому охарактеризувати довжину та частоту повторення імпульсів.
Агостіні був запрошеним науковцем у Брукгейвенській національній лабораторії в американському штаті Нью-Йорк у 2002 — 2004 роках, де він працював у групі Луїса Мауро[en]. Став професором фізики в Університеті штату Огайо (OSU) у 2005 році разом з Луїсом Мауро, який переїхав роком раніше до OSU. . З 2018 року почесний професор OSU. Agostini became Emeritus professor at OSU in 2018.
Відзнаки та нагороди
- 1995: премія Гюстава Рібо від Французької академії наук;
- 2003: премія Гея-Люссака-Гумбольдта[en];
- 2003: стипендія Йопа Лоса від Нідерландського фонду фундаментальних досліджень матерії (FOM);
- 2007: премія Вільяма Меггерса зі спектроскопії[en] від Оптичного товариства Америки (OSA);
- 2007: стипендія Гумбольдта;
- 2008: обрано членом OSA «за лідерство в розробці інноваційних експериментів, які дають нове розуміння динаміки нелінійного відгуку атомів і молекул під дією сильних інфрачервоних лазерниї імпульсіів»;
- 2023: Нобелівська премія з фізики за «експериментальні методи, які генерують аттосекундні імпульси світла для дослідження динаміки електронів у речовині» разом з Анною Л'Юльє та Ференцем Краусом
Примітки
This article uses material from the Wikipedia Українська article П'єр Агостіні, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.