Моспине

Входить до складу Донецько-Макіївської агломерації. Займає територію 12 км².

Моспине
Вигляд на місто з траси
Основні дані
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Донецький район
Громада	Донецька міська громада
Засноване	1800
Статус міста	з 1938 року
Населення	▲10617 (01.01.2017)
Площа	12 км²
Густота населення	884,8 осіб/км²
Поштові індекси	83492-83497
Телефонний код	+380-622
Координати	47°52′42″ пн. ш. 38°03′52″ сх. д. / 47.87833° пн. ш. 38.06444° сх. д. / 47.87833; 38.06444 38°03′52″ сх. д. / 47.87833° пн. ш. 38.06444° сх. д. / 47.87833; 38.06444
Висота над рівнем моря	100 м
Водойма	Грузька
Назва мешканців	мо́спинець, мо́спинка, мо́спинці
Відстань
Найближча залізнична станція	Моспине
До обл./респ. центру
- фізична	5,9 км
- залізницею	54 км
- автошляхами	34,1 км
До Києва
- фізична	618 км
- залізницею	904 км
- автошляхами	743 км
Міська влада
Адреса	83492, Донецька обл, Донецька міськрада, м. Моспине, вул. Кооперативна, 22
Вебсторінка	Сторінка на сайті Донецької міськради
Міський голова	Меренков Михайло Миколайович
Моспине у Вікісховищі Карта Моспине Моспине

Розташоване в центральній частині області на річці Грузька (притока Кальміусу, басейн Азовського моря).

На одного жителя припадає 267 м² зелених насаджень. Середня температура січня −6,5, липня +22. За рік випадає 500 мм опадів.

Засноване в 1800 році як село Махорівка. Постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 429 людей.

1938 року набуло статус міста та нову назву — Моспине.

Під час Другої світової війни 2600 жителів Моспиного були на фронті, 623 людини не повернулися з війни, орденами й медалями було нагороджено 487 осіб.

З 1958 року підпорядковане Донецькій міській раді Донецької області.

У середині 1970-х років у місті було 6 шкіл, у яких викладали 166 вчителів та навчалося 2853 учня. Було 2 клуби на 500 місць, 3 бібліотеки з фондом понад 35 тис. книжок, лікарня, аптека. В місті працювало 110 медпрацівників, у тому числі 32 лікаря.

З 1980 року місто входить до складу Пролетарського району Донецька.

30 липня 2014-го українські сили в ході проведення антитерористичної операції під час розвідувальних дій знищили понад 50 терористів, згодом іще снайпера і вогневу точку. 15 серпня біля Моспиного під час наступу сили АТО оточили загони бойовиків. Вночі з 18 на 19 серпня місто обстрілювали з артилерії бойовики, у результаті повністю зруйновані багато житлових будинків. Через потрапляння снарядів виникла пожежа в школі № 151, внаслідок чого дах і третій поверх школи були знищені вогнем.

За даними перепису 2001 року населення міста становило 11735 осіб, із них 6,35 % зазначили рідною мову українську, 93,47 % — російську, 0,02 % — білоруську, 0,01 % — молдовську.

За період з 1970 р. скоротилося більш ніж на 30 %.

Історична динаміка чисельності населення

Понад 40 % зайнятих в народному господарстві працюють у промисловості. Основні підприємства: шахта «Моспинська», центральна збагачувальна фабрика «Моспинська», ремонтний-механічний завод, молочний, хлібний заводи.

Моспинський ремонтний-механічний завод (РМЗ) створений в 1946 р. На підприємстві діють ливарне, ковальсько-пресове, інструментальне, модельне та інші виробництва. РМЗ обслуговує збагачувальні фабрики Донецької, Луганської, Дніпропетровської областей. Виготовляє земснаряди, скреперні лебідки, насоси, механізми для шахт, зварні труби, батарейні пиловловлювачі, повітродувки, осадкові машини для збагачення, центрифуги, стрічкові конвейєри, замочну арматуру, гідроциклони, калорифери тощо — усього понад двох тисяч найменувань виробів. За замовленням церковнослужителів на заводі за старовинними технологіями почали відливати дзвони. На підприємстві використовується технологія покриття виробів і запчастин до машин і механізмів монолітним полікристалічним карбідом кремнію — дуже міцним матеріалом. Завдяки йому в 10-12 разів підвищується їх зносостійкість.

Промисловість у Моспиному
Шахта «Моспинська».    Моспинська центральна збагачувальна фабрика.    Відвал моспинської центральної збагачувальної фабрики.

На території міськради діють 2 дитячих дошкільних установи, 5 загальноосвітніх шкіл, лікарня. Недавно^[коли?] споруджений храм святих Петра і Павла.

• Володимир Біляїв — український письменник і журналіст, громадсько-політичний та культурний діяч, член-кор. УВАН у США (1984). Член Національної спілки письменників України 1995. Спікер Національної Ради Державного Центру УНР (1980—1984 рр.), керівник української редакції радіостанції «Голос Америки» (до 1998 р.).

• На Донеччині сили АТО знищили понад 50 терористів і двох снайперів [Архівовано 2 серпня 2014 у Wayback Machine.]
• Сили АТО оточили загони бойовиків в районі Моспине, — РНБО [Архівовано 16 серпня 2014 у Wayback Machine.]
• Терористи завдали артилерійського удару по Моспиному. Знищено школу і будинки [Архівовано 19 серпня 2014 у Wayback Machine.]

• Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
• Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
• Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
• Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
• Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.