Лінецький Віталій Борисович: український актор

Віталій Лінецький народився 22 жовтня 1971 року в Івано-Франківську. Закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Працював актором в Івано-Франківському музично-драматичному театрі імені Івана Франка та в Київському театрі юного глядача.

З 1995 року — актор Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра.

З 2000 року часто знімався в кіно.

 

Трагічно помер на 43-му році життя. Директор «Театру на лівому березі» Олександр Ганноченко розповів, що актор впав і розбив голову, цю ж версію підтвердив журналіст Максим Равреба. 21 липня 2014 року в останню путь актора провели у Києві в Театрі драми і комедії на Лівому березі, якому Віталій Лінецький присвятив 20 років свого життя. Віддати останню шану митцеві прийшли колеги, знайомі та глядачі. Похований на Берковецькому кладовищі.

Повнометражні фільми

Музичне відео

1. 1997 — Кліп «Шейк, Шей, Шей» (гурт «Табула Раса») — сумний клоун

На театральній сцені зіграв у більш ніж сорока постановках:

Учбовий театр Київського національного університет театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого (1988 — 1992)

• «Сватання на Гончарівці» за однойменною п'єсою Григорія Квітки-Основ'яненка; реж. ??? — Стецько
• «Сильне почуття» за Ільфом і Петровим; реж. ??? — Мархоцький

Івано-Франківський обласний музично-драматичний театр імені Івана Франка (1992 — 1993)

• «Наймичка» за однойменною п'єсою Івана Карпенка-Карого; реж. Анатолій Канцедайло — Пилип, молодий москаль
• (введення) 1992 — «Титарівна»; реж. ??? — Серденята
• (введення) 1992 — «Дружба»; реж. ??? — Другий Тарган
• (введення) 1992 — «Відьми»; реж. ??? — Микола
• «Господиня заїзду» Карла Ґольдоні; реж. Володимир Оглоблін — Слуга графа
• «Всі миші люблять сир» за мотивами одноїменної казки Дюли Урбана^[hu]; реж. Олександр Добряк — Мартон

Київський академічний театр юного глядача на Липках (1993 — 1995)

• 1993 — «Коломбіна, П ‘єро, Арлекін» С. Лелюх за мотивами французької казки; реж. А. Крітенко-Гайовий — Арлекін
• 1994 — «Розенкранц і Гільденстерн…» за п'єсою «Розенкранц і Гільденстерн мертві» Тома Стоппарда; реж. Андрій Кляпньов — Альфред
• 1994 — «Ша-ша-ша-ша-ша» Жана Летраза; реж. Віктор Гирич — Жак
• 1994 — «Лускунчик» за казкою Ернста Теодора Амадея Гофмана; реж. Вахтанг Чхаїдзе — Дроссельмеєр
• 1994 — «Неймовірний ілю­зіон Ерні» Алана Ейкборна; реж. Станіслав Мойсеєв — Ерні
• 1995 — «Остання зупинка» Еріха Марії Ремарка; реж. Володимир Судьїн — російський солдат
• «Різдвяна ніч»

Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра (1995 — 2014)

• 1993 (введений з 1996-го) — «Чарівниця» Івана Карпенка-Карого; реж. Дмитро Богомазов — Дем'ян
• 1995 — «Нездоланий меч Гайан» за мотивами казки «Місто майстрів» Тамари Габбе; реж. Семен Горов — Мушерон Молодший
• 1995 — «Дванадцята ніч, або Як собі хочете» за п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. Дмитро Богомазов — Фесте, блазень Олівії / Смерть
• 1996 — «Трохи вина…або 70 обертів» Луїджі Піранделлореж. Дмитро Богомазов — сеньор Адріан Мейс
• 1997 — «Кручений біс» Федора Сологуба; реж. Юрій Одинокий — Володін
• 1998 — «Венеціанський мавр („Отелло“)» Вільяма Шекспіра; реж. Юрій Одинокий — Яго
• 1999 — «Так закінчилось літо» за романом «Люсі Краун» Ірвіна Шоу — Джеф
• 2000 — «Смерть Тарєлкіна» Олександра Сухово-Кобиліна; реж. Дмитро Богомазов — Расплюєв
• 2001 — «Хто боїться?» Едварда Олбі; реж. Олег Ліпцин — Нік
• 2003 — «Море… Ніч… Свічки…» за п'єсою «Це велике море» Йосефа Бар-Йосефа; реж. Едуард Митницький — Ноах Грінвальд
• 2006 — «26 кімнат» за п'єсою «Лєший» Антона Чехова; реж. Едуард Митницький — Єгор Петрович Войницький
• 2006 — «Голубчики мої!…» за Федором Достоєвським та Олександром Володіним; реж. Юрій Погребнічко — Кірілашвілі / Свидригайлов

Київський театр «Вільна сцена»

• 2002 — «Морфій» за ранніми творами Михайла Булгакова та збіркою віршів «Звуки» художника-футуриста Василя Кандинського; реж. Дмитро Богомазов — професор Поляков
• 2004 — «Роберто Зукко» Бернар-Марі Кольтеса; реж. Дмитро Богомазов — Роберто Зукко

Різні театри

• 1993 — «Nascentes» (Ті, що народжуються); реж. Микола Шкарабан — Син (Театр-студія «Будьмо»)
• 1998 — «Європа може зачекати!» за п'єсою «Склянка води» Ежена Скріба; реж. Віталій Кіно — Артур Мешем (Центр мистецтв «Новий український театр»)
• 2006 — «Нотатки божевільного» за повістю Миколи Гоголя — Аксентій Іванович Поприщин (Центр театрального мистецтва ім. Леся Курбаса)
• «Три сестры /Я вас не помню собственно…/» за п'сою Антона Чехова; реж. Юрій Погребнічко — Олександр Гнатович Вершинін (Московский театр «Около дома Станиславского»)

• 2009 — Премія «Телетріумф» у номінації «Актор, акторка телевізійного фільму/серіалу»

• Віталій Лінецький [Архівовано 9 серпня 2021 у Wayback Machine.] в Базі знань порталу «Театральна риболовля»
• Віталій Лінецький [Архівовано 30 травня 2011 у Wayback Machine.] на Internet Movie Database (англ.)
• Профіль на Кино-театр [Архівовано 1 січня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)

• Устименко Д. Виталий Линецкий // Московский комсомолец. 2001, 24—31 мая. — С.12.