Мови Франції

У Франції використовується багато мов. При цьому французька мова є найпоширенішою та єдиною офіційною мовою. Інші мови Франції поділяються на регіональні мови та мови іммігрантів.

Офіційною мовою Французької Республіки є французька мова (відповідно до статті 2 французької конституції). Уряд зобов'язаний за законом використовувати переважно французьку мову. Крім того, уряд вимагає, щоб комерційні оголошення та реклама були доступні французькою мовою (хоча не забороняє використання поряд з нею й інших мов), однак не вимагає використання французької мови в некомерційних публікаціях.

У доповідіБернара Черквіліні, написаній 1999 року для французького уряду, перераховано 75 мов, які можуть розраховувати на офіційне визнання в разі ратифікації Європейської хартії регіональних мов і мов меншин. З них 24 є мовами корінного населення європейської частини Франції, а решта  — мови іммігрантів.

Хоча ратифікація хартії була заблокована Конституційним судом Франції, як така, що суперечить конституційно закріпленому статусу французької мови, уряд визнає регіональні мови та мови меншин в обмеженій формі (без надання їм офіційного статусу). Крім того, Головне управління французької мови (Délégation générale à la langue française) було перейменовано в Головне управління французької мови і мов Франції (Délégation générale à la langue française et aux langues de France), і в його функції було включено також спостереження за статусом та вивчення мов Франції. Так поняття «мови Франції» (langues de France) отримало визнання та стало використовуватися в адміністрації, хоча жодна з цих мов не отримала будь-якого офіційного статусу.

Деякі з регіональних мов називаються «патуа», що фр. patois приблизно означає «діалект, жаргон», проте ця назва вважається зневажливою. Патуа зазвичай називають ідіоми, які практично не мають писемної традиції, синтаксично нерозвинені або використовуються соціальними «низами». Франкоцентричне сприйняття, наприклад, не бере до уваги те, що писемність Окситанською мовою з'явилася раніше, ніж власне французькою, і література окситанською мовою існує з раннього середньовіччя, крім іншого, ця література представлена ​​ нобелівським лауреатом (Фредериком Містралем, 1904).

У квітні 2001 року міністр освіти Франції Жак Ланг офіційно визнав, що регіональні мови у Франції протягом більш ніж двох століть перебували в пригнобленому становищі, і заявив, що у французьких школах дозволяється двомовне навчання. Однак ця заява зустріла як прихильників, так і супротивників.

Під час проведення перепису населення 1999 року, Французький Національний інститут статистики та економічних досліджень вибірково опитав 380 000 дорослих жителів європейської частини Франції про їхній сімейний стан. Одне з питань було про те, якою мовою говорили з опитаними батьки до того, як їм виповнилося 5 років. Це було перше серйозне дослідження чисельності носіїв різних мов у Франції. Результати були опубліковані в Enquête familiale, Insee, 1999 (див. таблицю).

Примітки до таблиці

¹ Дані в таблиці говорять про рідні мови, але не відображають реальної мовної практики. Стверджується, що 14% людей, які проживали у Франції 1999 року, були народжені та виховувалися до 5 років у сім'ях, де говорили лише (або переважно) не французькою мовою.

² Опитувалися лише дорослі (тобто ті, що досягли 18-річного віку або старше). Це означає, що у вибірку не включено жителів Франції, народжених між 1981 і 1999 роками.

³ Поняття рідної мови у повному обсязі відображає становище з мовними меншинами у Франції, оскільки багато мовців виросли в сім'ях, де батьки говорили з ними лише (або переважно) по-французьки, при цьому іноді могли вживатися регіональні мови або мови іммігрантів.

Якщо скласти кількість носіїв кожної з мов (і тих, для кого вона рідна, і тих, хто володіє мовою певною мірою), то п'ятірка найпоширеніших мов у європейській частині Франції буде виглядати так (сума понад 100%, оскільки багато респондентів називали дві мови) :

• французька мова: 42 100 000 (92%)
• Окситанська мови: 1 670 000 (3,65%)
• німецька мова та її діалекти: 1 440 000 (3,15%)
• мови «ойль» (окрім французької) : 1 420 000 (3,10%)
• арабська: 1 170 000 (2,55%)

• Мапа мов Франції [Архівовано 12 червня 2013 у WebCite] (англ.)
• Етнологічне дослідження Франції (англ.)
• Délégation générale à la langue française et aux langues de France [Архівовано 10 грудня 2014 у Wayback Machine.] (фр.)
• Мови Франції (фр.)
• Délégation générale à la langue française [Архівовано 12 грудня 2004 у Wayback Machine.] (фр.)