Мардж Пірсі (англ.
Мардж Пірсі | ||||
---|---|---|---|---|
англ. Jean Marie Auel | ||||
Народилася | 31 березня 1936 (88 років) Детройт, Мічиган, США | |||
Громадянство | США | |||
Національність | євреї[1] і Білі люди[2] | |||
Місце проживання | Веллфліт | |||
Діяльність | письменниця, поетеса, активістка | |||
Сфера роботи | поезія і література[3] | |||
Alma mater | Університет Мічигану[2] і Північно-Західний університет[2] | |||
Заклад | Університет Індіани[2] | |||
Напрямок | фантастика | |||
Жанр | Q30751799?, наукова фантастика, поезія і феміністська наукова фантастика | |||
Magnum opus | Going Down Fastd[4] і Жінка на краю часу | |||
Конфесія | юдаїзм | |||
Нагороди | | |||
Сайт: margepiercy.com | ||||
|
Народилася 31 березня 1936 року у місті Детройт, Мічиган, США в родині валійця пресвітеріанина Роберта Пірсі та єврейки російсько-литовського походження Берт Берніс Буннін Пірсі. Своїм становленням як поетеси завдячує матері, яка привчила її до спостережливості. Бабуся Мардж виховувала онучку в юдейській вірі та розповідала багато сімейних історій. З боку батькової пресвітерфанської родини зазнавала антисемітизму. Тривала хворобливість у підлітковому віці привчила Мардж до читання. Вона, зокрема, любила сестер Бронте, Дороті Лі Сеєрс, Ернеста Гемінґвея, Волта Вітмена, Карла Маркса та Зигмунда Фройда. Перший вірш написала у п'ятнадцять років.
Після закінчення Середньої школи Макензі (англ. Mackenzie High School) отримала стипендію на навчання у Мічиганському університеті, вигравши премію «Гопвуд» за власні вірші. Здобула магістерський ступінь у Північно-Західному університеті. До кінця 1960-х уже двічі була одружена. У цей період стала палкою поборницею громадських прав та виступала проти війни. Входила, зокрема, до таких рухів, як «Нові ліві» та «Студенти за демократичне суспільство», але завваживши повсюдне домінування чоловіків у цих рухах, перейшла до рухів, які відстоювали права жінок. 1977 року стала учасницею організації «Жіночий інститут за свободу преси» (англ. Women's Institute for Freedom of the Press).
Дебютувала як поетеса 1968 року, випустивши збірку «Розбиваючи табір» (англ. Breaking Camp). Перший роман побачив світ 1969 року та мав назву «Швидко йти на дно» (англ. Going Down Fast).
1982 одружилася з Ірою Вудом і живе з ним у місті Веллфліт, Кейп Код, Массачусетс.
Мардж Пірсі — авторка більш ніж сімнадцяти томів поезії, серед яких «Місяць — завжди жінка» (англ. The Moon is Always Female, 1980, класика феміністичної літератури) та «Мистецтво благословення дня» (англ. The Art of Blessing the Day, 1999). Також написала п'ятнадцять романів, одну п'єсу («Останній білий клас» (англ. The Last White Class) у співавторстві з Ірою Вудом), збірку есеїв («Строкаті кубики для стьобаної ковдри» (англ. Parti-colored Blocks for a Quilt)), одну нехудожню книгу та том мемуарів. До визначної феміністської антології «Сестринство — могутнє» (англ. Sisterhood is Powerful, 1970) ввійшли два твори Пірсі — «Прокляття Грен-Кулі» (англ. The Grand Coolie Damn) та «Пісня качки, якій пиздець» (англ. Song of the fucked duck).
Романи та поезія Пірсі зосереджені на феміністичній та соціальній тематиці. 1993 року науково-фантастичний роман «Скляне тіло» (англ. Body of Glass, у США твір відомий як «Він, вона, воно») приніс авторці Премію Артура Кларка. Події романів «Місто пітьми» (англ. City of Darkness) та «Місто світла» (англ. City of Light) відбуваються в часи Великої французької революції, а у таких романах як «Люди літа» (англ. Summer People) та «Палке бажання жінок» (англ. Longings of Women), описуються події наших днів. Усі книги Пірсі зосереджені на житті та досвідах жінок.
Роман «Жінка на краю часу» (англ. Woman on the Edge of Time, 1976) поєднує розповідь про подорож у часі з питаннями соціальної справедливості, фемінізму та ставлення до людей з психічними розладами. Твір вважається класикою феміністичної літератури та жанру утопії і зображує світ із зруйнованим довкіллям, де домінують мегаполіси з футуристичною версією інтернету. Пірсі також використовує елементи єврейського містицизму та легенду про Голема, але ключовим елементом розповіді є спроби головної героїні повернути опіку над своїм сином.
Розповіді у романах Пірсі ведуться від імені багатьох персонажівок(-ів). Часто авторка використовує оповідь від першої та третьої особи. Зокрема, в історичному романі про Другу світову війну «Пішовши до солдатів» (англ. Gone To Soldiers, 1987) описується життя дев'яти головних персонажів у США, Європі та Азії. Щоденник французької підлітки Жаклін Леві-Монот у романі ведеться від першої особи, але після того, як вона потрапляє у полон до нацистів, оповідь починає вестись від третьої особи.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) This article uses material from the Wikipedia Українська article Мардж Пірсі, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.