Люсі́я Са́нчес Саорніль (ісп.
Відома як одна із засновниць організації Вільні жінки, а також роботою в Національній конфедерації праці (CNT) та Інтернаціональній антифашистській солідарності (SIA)[en].
Люсія Санчес Саорніль | |
---|---|
Ім'я при народженні | ісп. Lucía Sánchez Saornil |
Народилася | 13 грудня 1895[1] Мадрид, Іспанія |
Померла | 2 червня 1970[1] (74 роки) Валенсія, Іспанія ·злоякісна пухлина |
Країна | Іспанія |
Діяльність | журналістка, поетка, анархо-синдикаліст, письменниця, women's emancipation |
Знання мов | іспанська |
Членство | CNT |
Напрямок | Ультраїзм |
Жанр | поезія |
Партія | Mujeres Libres |
Вихована збіднілим і овдовілим батьком, Люсія відвідувала Королівську академію витончених мистецтв Сан-Фернандо. В юності почала писати вірші і приєдналася до нового літературного напрямку — ультраїзму. До 1919 року її роботи опублікували різні видання, серед яких Los Quijotes[es], Tableros, Plural, Manantial і La Gaceta Literaria[es]. Вона працювала під чоловічим псевдонімом, що дозволило їй зачіпати теми, що стосуються лесбійок, тоді як гомосексуальність була об'єктом цензури і покарання.
1931 року Люсія Санчес Саорніль, яка працювала телефонним оператором від 1916 року, брала участь у страйку, організованому анархо-синдикалістським робочим об'єднанням, Національною конфедерацією праці (CNT), проти компанії Telefónica. Ця подія стала поворотною точкою в її житті, підштовхнувши до політичної діяльності. З цього моменту Люсія вступила в боротьбу за анархічну соціальну революцію.
1933 року Люсію призначено секретарем Мадридського відділення CNT, вона випускала їхні журнали до початку Громадянської війни в Іспанії. У травні 1938 року вона стає генеральним секретарем Інтернаціональної антифашистської солідарності (SIA)[en], анархістської організації, подібної за функціями до Червоного Хреста, що надає допомогу і підтримку.
Друкуючись в анархістських виданнях, таких як Tierra y Libertad[es], Solidaridad Obrera[es] тощо, Люсія висловлює свою феміністичну точку зору. Хоч вона не висловлюється різко про контроль народжуваності, проте засуджує поділ за статевою ознакою в іспанському суспільстві. Таким чином, Люсія зміцнила свій статус найрадикальнішої анархістки, яка відкидає образ жінки-домробітниці. У серії статей для Solidaridad Obrera, вона з розмахом спростовує визначення материнства як ядра жіночої ідентичності, яке висунув Грегоріо Мараньйон[es].
Незадоволені шовіністичними забобонами соратників з Республіканської партії, Люсія Санчес Саорніль і її дві союзниці, Мерседес Комапосада[es] і Ампаро Поч[es], створили 1936 року організацію «Вільні жінки». Це була автономна анархістська організація, до якої входили прихильниці «подвійної боротьби» за жіночу свободу і соціальну революцію. Люсія та інші «вільні жінки» заперечували домінівну думку, що статева рівність у безкласовому суспільстві має виникнути природним чином. Як тільки спалахнула громадянська війна, число учасників організації зросло до 30 000, і вони почали організовувати жіночі соціальні простори, школи, газети і програми дитячих садків.
1937 року, працюючи у Валенсії редакторкою журналу Umbral[es], Люсія познайомилася з Америкою Баррозо, яка стала її партнеркою на все життя.
З поразкою Другої республіки Люсія і Америка мусили рятуватися втечею в Париж, де Люсія продовжила свою участь у SIA. З капітуляцією Франції перед німецькими військами довелось знову виїхати, і 1941 року вони повернулися в Мадрид.
У Мадриді Люсія працювала фоторедактором, але їй знову довелося поміняти місце проживання після того як у ній упізнали партизанку-анархістку. Вона з Америкою вирушили до Валенсії, де жила сім'я Америки. Через поширення фашизму і католицького моралізму їхній зв'язок став для них небезпечним, тому вони приховували свої стосунки. Протягом цього часу Америка працювала в аргентинському консульстві, а Люсія продовжувала працювати редактором до своєї смерті від раку молочної залози 1970 року. В її поезії того періоду звучать її думки про страх поразки і здатність продовжувати боротьбу. Люсія не залишила автобіографічних записів.
В епітафії на надгробку Люсії сказано: «Чи правда, що надія померла?» («¿Pero es verdad que la esperanza ha muerto?»).
This article uses material from the Wikipedia Українська article Люсія Санчес Саорніль, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.