Ю́рій Микола́йович Заха́ренко (біл.
Юрій Захаренко Юры Захаранка | |
---|---|
біл. Юрый Мікалаевіч Захаранка | |
Міністр внутрішніх справ Республіки Білорусь | |
28 липня 1994 — 16 жовтня 1995 | |
Президент | Олександр Лукашенко |
Прем'єр-міністр | Михайло Чигір |
Попередник | Володимир Данько |
Наступник | Валентин Агалець |
Народився | 1 січня 1952 Василевичі, Річицький район, Гомельська область, Білоруська РСР, СРСР |
Помер | 7 травня 1999 (47 років) |
Похований | невідомо |
Відомий як | політик |
Країна | Білорусь |
Національність | білорус |
Alma mater | Академія управління МВС Росіїd (1987) |
Політична партія | ОГП |
У шлюбі з | Ольга Захаренко |
Медіафайли у Вікісховищі | |
В часі проголошення незалежності Білорусі Захаренко був заступником глави міжрегіонального відділу з боротьби з організованою злочинністю МВС СРСР.
28 липня 1994 року указом президента Лукашенка його було призначено Міністром внутрішніх справ Білорусі. 5 серпня 1994 року — присвоєно звання генерал-майор. 16 жовтня 1995 року Захаренка звільнили з посади міністра, а 16 квітня 1996 його було понижено у званні до полковника й звільнено з МВС.
Захаренко долучився до опозиції, його було обрано до складу керівництва Об'єднаної громадянської партії.
7 травня 1999 року зник безвісти (за однією з версій, його було викрадено і вбито). 2002 року влада відмовилась визнати його мертвим, а 2003 року справу з розслідування було припинено.
Сім'я Юрія Захаренка — дружина, дві дочки та онуки — отримали політичний притулок в Німеччині.
У грудні 2019 колишній спецпризначенець Юрій Гаравський дав інтерв'ю Deutsche Welle, в якому назвав себе бійцем «ескадрону смерті» і розповів відомі йому подробиці викрадень і вбивств білоруських опозиціонерів. За його словами, перед виконанням викрадення за Захаренком стежили півтора тижня. 7 травня 1999 в центрі Мінська (в районі вулиці Воронянського), коли він залишив авто на стоянці і йшов додому, бійці «ескадрону» зупинили його і, представившись працівниками міліції, посадили у своє авто. Далі його відвезли на навчальну базу внутрішніх військ у районі Воловщини під Мінськом. Його не катували, а командир «ескадрону» Дмитро Павліченко виконав два постріли в район серця, використовуючи для цього спеціальний пістолет з глушником для виконання смертних вироків. Після смерті Захаренка відвезли в Мінськ, де в районі Північного цвинтаря Павліченко повіз тіло до крематорію. Про подальшу долю тіла Гаравському невідомо.
This article uses material from the Wikipedia Українська article Захаренко Юрій Миколайович, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.