Ернст Гюнтер Шенк

Перебуваючи в останні дні війни в фюрербункері, одним з останніх бачив Адольфа Гітлера живим.

Ернст Гюнтер Шенк
нім. Ernst Günther Schenck
Псевдо	Egon-Gernot Scherberg[1]
Народився	3 жовтня 1904(1904-10-03) або 3 серпня 1904(1904-08-03)[3] Марбург, Гіссен, Гессен, Німеччина[3]
Помер	21 грудня 1998(1998-12-21)[2][3] (94 роки) Аахен, Німеччина[3]
Країна	Німеччина
Діяльність	хірург, викладач університету, наглядач концентраційного табору
Галузь	дієтологія[d][4], лікарські рослини і недоїдання[5]
Знання мов	німецька[6]
Заклад	Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Учасник	Друга світова війна[4]
Членство	СА
Роки активності	з 1933
Військове звання	оберштурмбаннфюрер
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[3]
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Після отримання медичної освіти з 1930 року працював лікарем-асистентом в гайдельбергській клініці Людольфа Креля. У 1931-1934 роках був старшим науковим співробітником інституту медичних досліджень Товариства імператора Вільгельма.

У 1933 році вступив до лав СА, в 1937 році — в НСДАП. Був членом різних нацистських організацій, таких як Націонал-соціалістичний союз лікарів, Націонал-соціалістичний союз німецьких доцентів, Німецький робітничий фронт, Націонал-соціалістична народна благодійність та Імперський союз протиповітряної оборони. У 1937 році був референтом в головному управлінні охорони здоров'я НСДАП. У 1939 році вступив в СС.

Під час Другої світової війни працював в інституті харчування і траволікування в концтаборі Дахау, де створив велику плантацію лікарських рослин і винайшов вітамінні добавки для військ СС. У 1940 році був призначений інспектором з контролю харчування для військ СС. У 1941 році став також головним лікарем терапевтичного відділення лікарні в мюнхенському районі Швабінг, в 1942 році отримав посаду екстраординарного професора. У 1943 році брав участь у створенні штучних замінників жирів і білків для солдатів фронтових частин СС. Перед прийняттям замінників в раціон солдатів ці замінники були перевірені на 370 в'язнях з концтабору Маутгаузен; деякі з в'язнів загинули.

У 1944 році він був призначений інспектором з контролю харчування вермахту і отримав чин полковника медичної служби.

У квітні 1945 року надавав допомогу пораненим в шпиталі , організованому на території колишньої рейхсканцелярії, виконуючи обов'язки хірурга. Під час операцій Шенку асистував доктор Вернер Гаазе. У Гаазе був більший лікарський досвід, але він був ослаблений через туберкульоз, в результаті чого його допомога часто полягала в тому, що він лежачи давав усні вказівки Шенку. Увечері 1 травня 1945 року Шенк покинув фюрербункер в складі групи Вільгельма Монке.

Був захоплений в полон радянськими військами в підвалі на алеї Шенгаузер в Берліні о 10:30 ранку 2 травня 1945 року. Відомо, що незадовго до цього він намагався відрадити від самогубства Вальтера Гевеля, який перебував там же.

У 1953 році був звільнений, після чого повернувся в ФРН. Працював у фармацевтичній промисловості.

У 1963 році був засуджений за проведення експериментів над людьми, однак суд ФРН визнав його винним лише частково, звільнивши від тюремного терміну і лише довічно позбавивши прав займатися будь-якою медичною діяльністю.

Після цього Шенк заробляв написанням наукових праць і мемуарів.

• Унтерштурмфюрер СС (20 квітня 1940)
• Штурмбаннфюрер СС (30 серпня 1942)
• Оберштурмбаннфюрер резерву військ СС (9 листопада 1944)

За непідтвредженими даними, 20 квітня 1945 року Шенк був підвищений до штандартенфюрера резерву військ СС.

• Залізний хрест 2-го класу — за заслуги на Східному фронті під час служби в Лейбштандарті.
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами

За непідтвердженими даними, також отримав Хрест Воєнних заслуг 1-го класу з мечами.

• Zur Frage der Sonder- und Konzentratverpflegung der Waffen-SS, SS-Wirtschafts-Verwaltungshauptamt, Amtsgruppe B, Druck: Metten & Co, Berlin SW 61 (ohne Jahrgangsangabe).
• Grundlagen und Vorschriften für die Regelung der Krankenernährung im Kriege. Reichsgesundheitsverlag, Berlin u. a. 1940.
• Patient Hitler. Eine medizinische Biographie. Droste, Düsseldorf 1989, ISBN 3-7700-0776-X.
• Nie mehr nach Hause? Als Wissenschaftler, Sträfling und Arzt 10 Jahre in sowjetischen Gefangenen-, Arbeits- und Besserungslagern. Bublies, Koblenz 1997, ISBN 3-926584-45-9.
• Prof. Dr. med. Theodor Gilbert Morell. Hitlers Leibarzt und seine Medikamente. Bublies, Schnellbach 1998, ISBN 3-926584-52-1.
• Die Tablettenmacher, Nicolai, Berlin 1973, ISBN 3-87584-024-0. — під псевдонімом Егон-Гернот Шерберг.

• Stefan Reinecke: Der Arzt von Berlin. In: die tageszeitung. 15. September 2004.
• Ernst Klee: Das Personenlexikon zum Dritten Reich. 2005, стр. 530

• Інтерв'ю з Шенком у фільмі «Кінець війни в Берліні». [Архівовано 21 березня 2014 у Wayback Machine.]