Енгельберт Дольфус

Канцлер Австрії (1932—1934), прихильник незалежності Австрії. Вбитий прихильниками аншлюсу з гітлерівською Німеччиною.

Енгельберт Дольфус
нім. Engelbert Dollfuß
Федеральний канцлер Австрії
20 травня 1932 — 25 липня 1934
Попередник	Карл Буреш
Наступник	Курт Шушніг
Народився	4 жовтня 1892(1892-10-04)[1][2] Тексінгталь, Австро-Угорщина
Помер	25 липня 1934(1934-07-25)[1][2][…] (41 рік) Відень, Федеративна держава Австрія[1]
Похований	Engelbert Dollfuss's graved
Відомий як	політик, дипломат, адвокат, військовослужбовець
Місце роботи	Федеральний уряд Австрії
Країна	Австрія
Alma mater	Віденський університет
Політична партія	Вітчизняний фронт
У шлюбі з	Альвін Дольфус
Діти	Eva Dollfussd
Релігія	Католик
Нагороди
Підпис	Файл:Енгельберт Дольфус у формі обер-лейтенанта гірських частин австро-угорської армії (1933).
Медіафайли у Вікісховищі

Один із найменших на зріст відомих державних очільників у світі: зріст — 1,48 метра.

Народився 4 жовтня 1892 року в Тексінгу, Нижня Австрія. У 1927 році заснував Сільськогосподарську палату Нижньої Австрії. Став міністром сільського господарства Австрії.

1932 року став канцлером і міністром іноземних справ Австрії. Активно протидіяв політиці аншлюсу, що проводив Гітлер. Дольфуса приваблював італійський фашизм, і у своїй боротьбі з Гітлером він заручився підтримкою Італії.

1933 року Дольфус забороняє австрійську нацистську партію. Муссоліні також радив йому заборонити і ліві партії. Дольфус встановлює в країні однопартійний режим.

Криза 1929—1933 років призвела до збідніння населення. Це викликало незадоволення, особливо у лівих. 12 лютого 1934 соціалісти та анархісти підняли повстання в Лінці, яке того ж дня поширилося й на Відень. Урядові війська й загони самооборони Хеймвер націлили артилерію на робочі квартали, щоб налякати повсталих. Але відбулася перестрілка, у якій загинуло близько 1000 осіб. У травні 1934 року було прийнято нову конституцію.

Австрійські нацисти, яких підтримував Берлін, почали масовий терор і саботаж, вбивали чи били прихильників Дольфуса. Раніше вислані нацисти почали повертатись. Очільниками змовників були Артур Зейсс-Інкварт, Ернст Кальтенбруннер і Оділо Глобочник.

25 липня 1934 року 154 члени 89-го штандарту СС, перевдягнені в однострої австрійської армії, увірвалися до федеральної канцелярії й застрелили Дольфуса пострілом у горло з відстані у пів метра. За кілька кварталів звідти інші нацисти захопили радіостанції й оголосили про те, що Дольфус пішов у відставку. Проте змовники діяли невміло й урядовим військам на чолі з міністром юстиції Куртом фон Шушнігом вдалося придушити заколот. А коли Муссоліні висунув 4 дивізії на перевал Бреннер, Гітлер відмовився від планів захопити Австрію.

Після смерті Дольфуса влада перейшла до його заступника доктора Курта фон Шушніга, теж прихильника незалежності Австрії. Спираючись на «Вітчизняний фронт» (фашистську організацію, створену Дольфусом у 1933 році), новий канцлер спробував зміцнити державу, але досягти оздоровлення економіки йому не вдалося.

• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з мечами і військовою відзнакою
• Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) з мечами — нагороджений двічі
• Медаль за хоробрість (Австро-Угорщина)
• Військовий Хрест Карла — нагороджений двічі
• Медаль «За поранення» (Австро-Угорщина)
• Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами
• Орден Христа, великий хрест (Португалія)

• Кривонос Р. Л.  Дольфус // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004. — Т. 1. — 760 с. — ISBN 966-316-039-Х