Дзодзуашвілі Реваз Михайлович

По завершенні ігрової кар'єри — радянський та грузинський футбольний тренер. Майстер спорту міжнародного класу (1972).

Реваз Дзодзуашвілі
Особисті дані
Повне ім'я	Реваз Михайлович Дзодзуашвілі
Народження	15 квітня 1945(1945-04-15) (79 років)
	Кутаїсі, СРСР
Зріст	175 см
Вага	73 кг
Громадянство	СРСР  Грузія
Позиція	захисник
Юнацькі клуби
1963–1964	«Торпедо» (Кутаїсі)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1965 «Динамо» (Сухумі)  ? (?) 1966–1967 «Торпедо» (Кутаїсі) 67 (1) 1968–1976 «Динамо» (Тбілісі) 234 (4)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1969–1974 СРСР 49 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1976 СКА (Тбілісі) 1977 «Локомотив» (Самтредія) 1978 «Торпедо» (Кутаїсі) 1979 «Колхеті» (Поті) 1988–1989 «Торпедо» (Кутаїсі) 1991–1993 «Динамо» (Тбілісі) 1993–1995 «Металург» (Руставі) 1995 «Темп» (Шепетівка) 1998–1999 Латвія 1999–2000 «Локомотив» (Тбілісі) 2000–2001 Грузія 2001–2002 «Торпедо» (Кутаїсі) 2002 «Уралан» 2003 «Аланія» 2005 «Динамо» (Махачкала) 2007 «Олімпі» (Руставі) 2007–2008 «Шахтар» (Караганда) 2010–2011 «Туран»
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.
Реваз Дзодзуашвілі у Вікісховищі

Більшу частину кар'єри провів у «Динамо» (Тбілісі), з яким ставав фіналістом кубка СРСР та чотири рази бронзовим призером чемпіонату, а у складі національної збірної СРСР 1972 року ставав віце-чемпіоном Європи та бронзовим призером Олімпійських ігор. Як тренер відомий тим, що вигравав чемпіонат Грузії у складі трьох різних клубів, а 1994 року визнавався найкращим тренером Грузії.

Кар'єра гравця

Вихованець футбольної школи «Торпедо» (Кутаїсі). У дев'ятому класі (1962) виступав за команду «Імереті».

Вперше в «Динамо» (Тбілісі) Дзодзуашвілі запросили 1963 року. Грав у дублі на позиції нападника, проте в основу пробитися не зміг і повернувся в кутаїське «Торпедо», звідки в 1965 пробував перейти в одеський «Чорноморець», який щойно вийшов у вищий дивізіон. Одеському клубу футболіст не підійшов і продовжив кар'єру в складі «Динамо» (Сухумі), де грав у середній лінії.

В цей час «Торпедо» (Кутаїсі) очолив Всеволод Блінков, який почав будувати нову команду. У пошуках захисника звернувся до тренера кутаїсців Георгія Грамматикопуло, і той рекомендував юного футболіста.

В команді Блинкова Дзодзуашвілі грав уже на позиції центрального захисника, потім на правому фланзі, щоб використовувати швидкість та напористість гравця. Однак сам Блінков незабаром поїхав з Кутаїсі.

1968 року футболіста знову запрошують у Тбілісі, тепер уже на місце в основі під керівництвм В'ячеслава Соловйова. У «Динамо», а потім і в збірній, Реваз здобув славу вправного персональщика, що вміє закрити будь-якого форварда.

Більшість часу, проведеного у складі тбіліського «Динамо», був основним гравцем команди. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Динамо» (Тбілісі) у 1976 році, оскільки вирішив, що не може продовжувати виступи на колишньому високому рівні. Всього у чемпіонатах СРСР (вища ліга) провів 301 матч, забив 5 голів.

20 лютого 1969 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної СРСР в товариській грі проти збірної Колумбії, яка завершилась перемогою європейців 3:1.

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1970 року у Мексиці, чемпіонату Європи 1972 року у Бельгії, де разом з командою здобув «срібло» та Олімпійських ігор 1972 року, де став бронзовим медалістом.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 6 років, провів у формі головної команди країни 49 матчів.

У 1976 почав тренерську кар'єру, очоловши СКА (Тбілісі), з якою виграв чемпіонат Закавказького військового округу.

В 1990–1992 роках працював тренером в «Динамо» (Тбілісі): перші два роки як помічник Кіпіані, в 1992 — як головний тренер. В 1993–1995 керував «Металургом» з Руставі.

Наприкінці сезону 1994/95 в «пожежному порядку» очолив український «Темп» (Шепетівка), де президентом був грузин Джумбер Нішніанідзе. Разом з собою в команду взяв 8 футболістів, проте врятувати команду від вильоту не вдалося. Дзодзуашвілі повернувся до Грузії і ще сезон відпрацював у Руставі.

У 1997 як консультант запрошений в «Сконто», оскільки у ризькій команді почали грати грузинські футболісти. Одночасно виконував обов'язки тренера-селекціонера.

Також з лютого по жовтень 1997 — помічник головного тренера збірної Грузії. У жовтні 1997 року уклав контракт з Федерацією футболу Латвії за принципом «2+2» і став головним тренером збірної Латвії.

У серпні 1999 року прийняв запрошення президента клубу з Саудівської Аравії «Аль-Іттіхад» (Джидда) Ахмеда Махсуда. Через 4 місяці самостійно пішов з команди, оскільки так і не зумів освоїться в країні.

У грудні 1999 року разом з Кіпіані призначений головним тренером збірної Грузії. Разом з цим з 2000 року — головний тренер «Локомотива» (Тбілісі). При новому тренері команда достатньо успішно виступала у внутрішній першості — йшла на першому місці в сезоні 2000/01. У січні 2001 Дзодзуашвілі прийняв запрошення «Торпедо» (Кутаїсі) і залишив «Локомотив». У травні 2002 року, перед фіналом Кубка Грузії проти «Локомотива», Дзодзуашвілі, покинув «Торпедо».

Влітку 2002 призначений радником президента Калмикії по спорту, а з 26 серпня — головний тренер елістінского «Уралана» (при цьому не мав контракту). Він допоміг команді залишитися у вищій лізі, але сам залишатися в команді не захотів. У грудні 2002 року підписав контракт з «Аланією» за схемою «2+1». У червні 2003 року, після матчу з «Торпедо-Металургом» (програний з рахунком 1:3), подав у відставку. Основною причиною послужили розбіжності з керівництвом клубу.

У березні 2004 року став радником у президента литовського «Каунаса» Володимира Романова. З серпня 2004 року — помічник Леоніда Назаренка в селекційних питаннях в «Динамо» (Махачкала), а через тиждень — призначений головним тренером клубу з Дагестану. За підсумками сезону команда посіла 11-е місце в першому дивізіоні, а контракт з Дзодзуашвілі продовжувати не стали.

З квітня 2005 знову в Латвії — віце-президент «Сконто», радник президента федерації футболу Латвії Гунтіса Індріксона.

З другого кола сезону 2005/06 — головний тренер «Торпедо» (Кутаїсі). З грудня 2006 року — головний тренер «Олімпі» (Руставі) (контракт на 2,5 року). При ньому команда у другому колі не програла жодного матчу і в підсумку вперше в історії завоювала «золото». Однак продовжувати контракт з тренером керівництво клубу відмовилося.

З серпня 2007 по травень 2008 — головний тренер казахстанського клубу «Шахтар» (Караганда).

З другої половини 2010 року по 2011 року — головний тренер азербайджанського клубу «Туран».

Як гравця

• Віце-чемпіон Європи: 1972
•   Бронзовий олімпійський призер: 1972
• Бронзовий призер чемпіонату СРСР (4) : 1969, 1971, 1972, 1976 (весна)
• Фіналіст Кубка СРСР: 1970.
• 7 разів входив до списку «33 найкращих».

Як тренера

• Чемпіон Грузії: 1992 («Динамо» Тб), 2002 («Торпедо» Кт), 2007 («Олімпі»)
• Найкращий тренер Грузії: 1994 (лауреат премії А.Жорданія).

Одружений. Дружина Дзодзуашвілі доводиться тіткою дружині Володимира Гуцаева.

Син Михайло — агент ФІФА, сприяв переходу грузинських футболістів у провідні клуби Росії.

• Статистика виступів у змаганнях під егідою ФІФА. [Архівовано 28 листопада 2013 у Archive.is] (англ.)
• Статистика виступів на сайті national-football-teams.com (англ.)
• Біографія футболіста на сайті rusteam.permian.ru [Архівовано 6 серпня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)