Данелія Георгій Миколайович

Народний артист СРСР (1989). Премія «Золотий Овен» (1994).

Данелія Георгій Миколайович
გიორგი დანელია
Георгій Данелія, 2010
Ім'я при народженні	გიორგი დანელია
Дата народження	25 серпня 1930(1930-08-25)[1]
Місце народження	Тифліс, Закавказька РФСР, СРСР[1]
Дата смерті	4 квітня 2019(2019-04-04) (88 років)
Місце смерті	Москва, Росія
Поховання	Новодівичий цвинтар
Громадянство	СРСР, Росія
Національність	грузин
Alma mater	Московський архітектурний інститут (1955) і Вищі курси сценаристів і режисерівd (1959)
Професія	актор, продюсер, режисер, сценарист
Кар'єра	1958—2019
Заклад	Мосфільм і Вищі курси сценаристів і режисерівd
Членство	СК СРСР і РАМd
Magnum opus	Міміно, Зовсім безнадійний, Афоня і Я простую Москвою
Нагороди	Почесний громадянин Тбілісі[d] (1985) Кінопремія «Ніка»: «Честь і гідність»d (2007) Ніка (1992) Золотий Остапd (1997) Тріумф (2002) Золотий орел (2005) Золотий овенd (1995) урядові нагороди Російської Федераціїd (2014) Ніка (1992) Ніка (2008) Ніка (2014) Мандрівник (2002) Золотий орел (2013) Кришталевий глобус Golden Shelld
IMDb	ID 0199381
Данелія Георгій Миколайович у Вікісховищі

Народився 25 серпня 1930 року.

Батько — Данелія Микола Дмитрович (1902–1981), інженер, був бригадиром, начальником шахти, головним інженером Метробуду Москви та СРСР. Мати — Анджапарідзе Мері Івліанівна (1905—1980), працювала на «Мосфільмі» асистентом, другим режисером, зняла кілька короткометражних фільмів. Дружина — Данелія Галина Іванівна, режисер-постановник, зняла фільми «Француз», «Божа твар», а також короткометражні картини «Жарт?!» та «Поточний день». Діти: Данелія Микола Георгійович (1959–1985), режисер, поет, художник; Данелія Світлана, юрист; Данелія Кирило, художник. Онуки: Ірина, Маргарита, Олена, Саша, Денис, Петро. Правнучка — Олександра.

У 1955 році закінчив Московський архітектурний інститут. У 1956 Вищі режисерські курси. Уже перший фільм Данелії «Сергій» (спільно з Ігорем Таланкіним) звернув на себе увагу критиків і глядачів. Програмною роботою Данелія став фільм «Я простую Москвою» (1963), який став культурною подією хрущовської відлиги.

Починаючи з картини «Тридцять три» (1965) режисер звертається до жанру сатири, він стає визнаним майстром комедії. Творчість Данелія вирізняє справді глибока сатира, продуманий гротеск, тонкий ліризм і розкриття психологічного образу героїв. Уміння створити злагоджений ансамбль з акторів різних шкіл — особливий дар Данелія як режисера.

У 1967—1970 створив кілька мініатюр для сатиричного журналу «Фітіль» (Ґніт).

Велику популярність принесли Георгію Данелії такі картини, як «Афоня», «Міміно», «Осінній марафон», «Кін-Дза-Дза».

У 1980-ті роки запрошувався до журі Найвищої ліги КВК.

Георгій Миколайович захоплювався живописом, графікою, музикою, вдома зібрав колекцію барабанів. Улюблені режисери — Федеріко Фелліні (особливо фільм «Вісім з половиною»), Микита Михалков.

Мешкав і працював у Москві. Помер 4 квітня 2019 року у Москві на 89-му році життя. Похований 9 квітня на Новодівочому цвинтарі.

Режисер

• Васісуалій Лоханкін, 1958, короткометражний
• Також люди, 1959, короткометражний
• Сергій, 1960
• Шлях до причалу, 1962
• Я крокую по Москві, 1963
• Тридцять три, 1965
• Не журись!, 1969
• Зовсім безнадійний, 1972
• Афоня, 1975
• Міміно, 1977
• Осінній марафон, 1979
• Сльози крапали, 1982
• Кін-Дза-Дза, 1986
• Паспорт, 1990
• Настя, 1993
• Орел і решка, 1995
• Фортуна, 2000
• Ку! Кін-дза-дза, 2010

Сценарист

• Також люди, 1959, короткометражний
• Сергійко, 1960
• Тридцять три, 1965
• Джентльмени удачі, 1971
• Зовсім безнадійний, 1972
• Міміно, 1977
• Сльози крапали, 1982
• Кін-дза-дза!, 1986
• Француз, 1988
• Паспорт, 1990
• Настя, 1993
• Орел і решка, 1995
• Вітання від Чарлі-трубача, 1998
• Фортуна, 2000
• Анна, 2005
• Ку! Кін-дза-дза, 2010

Актор

• Я крокую по Москві, 1963, чистильник взуття
• Не журись!, 1969, тюремний наглядач
• Джентльмени удачі, 1971, перехожий на вокзалі
• Береги, 1977
• Міміно, 1977, командир літака рейсу «Тбілісі-Москва» (епізод)
• Осінній марафон, 1979, офіцер у кінофільмі
• Сльози крапали, 1982, пасажир у трамваї, озвучив пісню «Друзів гублять лише раз», яку написано на вірші поета і сценариста Геннадія Шпалікова.
• Кін-Дза-Дза, 1986, Абрадокс, керівник планети Альфа
• Паспорт, 1990, араб з віслюком
• Настя, 1993, працівник культури
• Орел і решка, 1995, інженер-конструктор
• Фортуна, 2000, Злодій у законі
• Карнавальна ніч-2, або п'ятдесят років потому, 2006, грає самого себе

Продюсер

• Ку! Кін-дза-дза, 2010

• Пасажир без квитка: «байки» кінорежисера (2006) (рос. Безбилетный пассажир: «байки» кинорежиссёра)
• Про кого тост — п'є до дна (2006) (рос. Тостуемый пьёт до дна)
• Чіто-гріто (2007) (рос. Чито-грито)
• Джентельмени удачі та інші кіносценарії (2008)
• Не журись! (2008) (рос. Не горюй!)
• Кіт пішов, а посмішка залишилась (2014) (рос. Кот ушел, а улыбка осталась)

• Переможець Канського кінофестивалю в категорії: «Особлива згадка стрічок молодих режисерів» за фільм «Я простую Москвою» (1963)
• Переможець кінопремії Ніка в категорії: «Найліпша сценарна робота» за фільм «Паспорт» (1990)
• Переможець кінофестивалю Кінотавр в категорії: «Приз президентської ради» за фільм «Фортуна» (2000)
• Спеціальні призи російського конкурсу на кінофестивалі Кінотавр за фільм «Орел і решка» (1995)
• Переможець Всесоюзного кінофестивалю за фільм «Афоня» (1975)
• Головний приз Московського міжнародного кінофестивалю (1978)
• Лауреат Державної премії СРСР (1978), Лауреат Державної премії РФ (1997), Премії президента Росії за внесок у розвиток кіномистецтва
• Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня
• Почесний громадянин Тбілісі (1984).