Глінка Михайло Іванович: російський композитор
Миха́йло Іва́нович Глінка (20 травня 1804(18040601) — 3 лютого 1857, Берлін) — російський композитор, засновник російської класичної музики.
| Глінка Михайло Іванович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 20 травня (1 червня) 1804 Новоспаське[d], Єльнінський повіт, Смоленська губернія, Російська імперія[6] |
| Помер | 15 лютого 1857[1][2][…] (52 роки) Берлін, Німецький союз[7][8][…] |
| Поховання | Тихвінське кладовищеd |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | композитор |
| Галузь | опера, симфонія, романтизм, романс, симфонічна музика і камерна музика |
| Alma mater | Ліцейський благородний пансіонатd |
| Вчителі | Зігфрід Вільгельм Денd, Джон Філд, Франческо Базіліd і Шарль Маєр |
| Знання мов | російська[9] |
| Жанр | опера, романс, симфонічна музика і камерна музика |
| Magnum opus | Патріотична пісня, Руслан і Людмила, Вальс-фантазіяd і Іван Сусанін |
| Рід | рід Глінокd |
| Батько | Іван Миколайович Глінкаd |
| Мати | Євгенія Андріївна Глінка-Земелькаd |
| Брати, сестри | Людмила Шестаковаd |
| У шлюбі з | Maria Petrovna Ivanovad |
| IMDb | ID 0322883 |
| |
Життя і творчість
Народився у селі Новоспаське Смоленської губернії. Його прадід був польським шляхтичем з роду Глінок гербу Тшаска (пол. Trzaska) — Вікторин Владислав Глінка (пол. Wiktoryn Władysław Glinka). Після втрати Польщею Смоленська 1654 року В. В. Глінка прийняв московське підданство і перейшов у православ'я. Царська влада зберегла за ним володіння на Смоленщині та шляхетські привілеї, в тому числі герб.
Дитинство композитора минало в маєтку батька, відставного капітана Івана Миколайовича Глінки.
У 1817 батьки привозять Михайла до Санкт-Петербургу і влаштовують у Шляхетний пансіон при Головному педагогічному інституті (у 1819 перейменовано у Шляхетний пансіон при Санкт-Петербурзькому університеті), де його гувернером був поет, майбутній декабрист Вільгельм Кюхельбекер. У Петербурзі Глінка бере уроки у провідних музикантів, зокрема в ірландського піаніста і композитора Джона Філда. У пансіоні Глінка знайомиться з Олександром Пушкіним, який відвідував там свого молодшого брата Лева, Глінкиного однокласника.
У 1830 подорожував до Італії, разом із своїм знайомим (від 1927 року) Миколою Івановим, де познайомився з багатьма музикантами, зокрема з Вінченцо Белліні та Гаетано Доніцетті.
У 1833-1834 мешкав у Берліні, де займався гармонією і контрапунктом із Зігфрідом Деном. Після повернення до Росії Глінка взявся до роботи над першою своєю першою оперою «Життя за царя» (прем'єра у Петербурзі, 27 листопада 1836). Був призначений капельмейстером Придворної співочої капели (на цій посаді залишався близько двох років).
9 грудня 1836 відбулася прем'єра першої опери Глінки — «Життя за царя». Прем'єра другої опери, «Руслан і Людмила» за поемою Пушкіна, відбулася 27 листопада 1842 року і виявилася не дуже вдалою, хоча згодом саме ця опера була визнана найбільшим досягненням композитора.
Говорячи про зв'язки композитора з Україною, потрібно зазначити, що Михайло Глінка неодноразово бував у Чернігові, Ічні, Ніжині, Григорівці, Монастирищах. А в Качанівці у маєтку Тарновських в 1838 працював над оперою «Руслан і Людмила» (написав низку номерів, зокрема баладу Фіна і марш Чорномора), уривки з якої вперше виконав хор мецената Григорія Тарновського.
У 1838 датуються дві пісні Михайла Глінки, написані на вірші Віктора Забіли: «Не щебечи соловейку» та «Гуде вітер вельми в полі». Його іменем названа вулиця у Чернігові та альтанку в Качанівці. У своїх «Записках» і листах композитор повідомляє, що працював над симфонічною увертюрою «Тарас Бульба» за однойменною повістю Гоголя, але, на жаль, жодного нотного матеріалу цього твору не збереглося. Подібне трапилося і з начерками його опери «Двомужниця». Дані про ці твори також у «Спогадах про М. І. Глінку» потверджує композитор і критик Олександр Сєров, близький знайомий Глінки.
На сороковому році життя Глінка вирушив у тривалу подорож Іспанією та Францією. Перебуваючи в Мадриді та Севільї, записав кілька народних мелодій, які пізніше використав у своїх творах (симфонічні увертюри «Ніч у Мадриді» й «Арагонська хота»); у Парижі познайомився і зблизився з Берліозом. Потім Глінка повернувся на певний час до Росії; останні роки його життя минули в невпинних мандрівках. Окрім двох опер, Глінка скомпонував багато романсів, ряд п'єс для фортепіано і для оркестру (у тому числі Камаринську і Вальс-фантазію), кілька камерно-інструментальних ансамблів.
Помер у Берліні 3 (15) лютого 1857.
Список творів
- Опери
- Симфонічні твори
- Симфонія на дві російські теми (1834, закінчив і оркестрував Віссаріон Шебалін)
- Музика до трагедії М. В. Кукольника «Князь Холмський» (1842)
- Іспанська увертюра № 1 «Блискуче капричіо на тему Арагонської хоти» (1845)
- «Камаринська», фантазія на дві російські теми (1848)
- Іспанська увертюра № 2 «Спогади про літню ніч у Мадриді» (1851)
- «Вальс-фантазія» (1839, 1856)
- Камерно-інструментальні твори
- Соната для альта і фортепіано (незакінчена; 1828, дороблена Вадимом Борисовським в 1932)
- Блискучий дивертисмент на теми з опери Белліні «Сомнамбула» для фортепіанного квінтету і контрабаса
- Великий секстет Es-dur для фортепіано та струнного квінтету (1832)
- «Патетичне тріо» d-moll для кларнета, фагота і фортепіано (1832)
- Романси і пісні
Вокальна музика українською мовою
 Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
 | М.Глінка Не щебечи, соловейку |
| | М.Глінка Гуде вітер вельми в полі |
- Не щебечи соловейку (на слова В. Забіли)
- Гуде вітер вельми в полі (на слова В. Забіли)
в перекладах українською мовою
- У перекладі Бориса Тена — «Жаворонок», «Попутная песня»
- У перекладі В. Сосюри — «Щоночі в дванадцять годин…» («в 12 часов по ночам»)
- У перекладі Юрія Отрошенка:
- «Не спокушай мене» («не искушай меня»)
- «О пам'ять серця» («память сердца»)
- «Переможець» («победитель»)
- «До Моллі» («К Молли»)
- «Баркарола»
- «Жайвір» («Жаворонок»)
- Пісня Ільїнішни з драми «Князь Холмський»
- «Подорожня пісня» («Попутная песня»)
- «Стій, мій коню вороний» («Стой, мой верный, бурный конь»)
- «Сумнів» («Сомнение»)
- «Прошу, красуне, не співай» («Не пой, красавица, при мне…»)
- «На схилах Грузії» («На холмах Грузии»)
- «У крові — жар, вогонь бажання» («В крови горит огонь желанья»)
- «Я вас любив»
- «Я вас люблю»
- «Я мить чудову пам'ятаю» («Я помню чудное мгновенье…»)
- «Як любо з тобою мені» («Как сладко с тобою мне быть»)
Примітки
Література
- українські
- Кізченко В. І. Глинка Михайло Іванович [Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 114. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- Майбурова К. М. Глинка. — К., 1957;
- Нагорська В. Глинка і Україна. — К., 1958;
- Грінченко М. Українська тема в творчості Глинки // Мистецтво. — 1957. — № 2;
- Виноградов Г. До питання еволюції поліфонічної майстерності М. Глинки // Науково-методичні записки. — К., 1963. — Т. 2;
- Іщенко Ю. Темброве інтегрування в оркестрових творах М. І. Глинки II Укр. муз-во. — К., 1983. — Вип. 18;
- Мітєльман Є. Глинка в Качанівці (до 180-річчя від дня народження) // Музика. — 1982. — № 3;
- Майбурова К. Глинка у Качанівці // Наука і культура. Україна. 1985. — К., 1986. — Вип. 20;
- Калениченко А. I землею, і піснею поріднені: Українські сторінки творчості М. Глинки II КіЖ. — 1979. — 19 лют.;
- Гасько М. Шевченків Глинка? (Знахідки, припущення) // КіЖ. — 1979. — 2 верес.;
- російські
- Асафьев Б. В. Глинка. — М., 1947; 1950; Л., 1978.
- Бернштейн Н. Д. Михаил Иванович Глинка. — СПб., 1904.
- Вальтер В. Опера Глинки «Руслан и Людмила». — СПб., 1903.
- Васина-Гроссман В. Жизнь Глинки. — М.: Государственное музыкальное издательство, 1957.
- Веймарн П. Михаил Иванович Глинка. Биографически очерк. — М., 1892.
- Берков В. О. Гармония Глинки. — М., 1948.
- Ганзбург Г. И. Россини и Глинка: что общего? // Музыка и время. — 2003. — № 5. — С. 32-35.
- Глинка в воспоминаниях современников / Под ред. А. А. Орловой. — М., 1955.
- Глинка М. И. Записки и переписка с родными. — СПб., 1887.
- Державина М. Н. Поиски настоящей церковной музыки // Церковный вестник. — 2004. — № 12
- Дмитриев А. Н. Музыкальная драматургия оркестра Глинки. — Л., 1957.
- Ильинский А. А. Михаил Иванович Глинка. Его жизнь и музыкальные произведения. — М., 1908.
- Канн-Новикова Е. И. М. И. Глинка. Новые материалы и документы. Вып. 1-3. — М.-Л., 1950—1955.
- Кашкин Н. Д. Избранные статьи о М. И. Глинке. — М., 1958.
- Колмовский А. Биография Глинки с приложением портрета и факсимиле. — Смоленск, 1885.
- Кузнецов К. А. Глинка и его современники. — М., 1926.
- Ларош Г. А. Избранные статьи о Глинке. — М., 1953.
- Левашёва О. Е. М. И. Глинка. Т.1-2. — М., 1987—1988.
- Летопись жизни и творчества М. И. Глинки. М., 1978.
- Левенсон О. Из области музыки. Глинка: Биография. — М., 1885.
- Ливанова Т. Н., Протопопов В. В. М. И. Глинка. Т. 1-2. — М., 1955
- Николаев А. Михаил Иванович Глинка. — СПб, 1904.
- Оболенский В., Веймарн П. Михаил Иванович Глинка. — СПб, 1885.
- Одоевский В. Ф. Статьи о М. И. Глинке. — М., 1953.
- Орлова А. А. Глинка в Петербурге. — Л., 1970.
- Протопопов В. В. М. И. Глинка. — М., 1949.
- Протопопов В. В. «Иван Сусанин» Глинки. Музыкально-теоретическое исследование. — М., 1961.
- Серов А. Н. Воспоминания о Михаиле Ивановиче Глинке. — Л., 1984.
- Стасов В. В. Избранные статьи о М. И. Глинке. — М., 1955.
- Тышко С. В., Мамаев С. Г. Странствия Глинки. Ч. 1-2. — Киев, 2000—2002.
- Тышко С. В., Куколь Г. В. Странствия Глинки. Ч. 3. — Путешествие на Пиренеи, или Испанские арабески. — Киев, 2011.
- Успенский В. Глинка. [Архівовано 19 листопада 2011 у Wayback Machine.]
- Финдейзен Н. Михаил Иванович Глинка. Очерк его жизни и музыкальной деятельности. — М., 1903.
- Цуккерман В. А. «Камаринская» Глинки и ее традиции в русской музыке. — М., 1957.
- Чернов К. «Жизнь за Царя». Опера М. И. Глинки: Тематико-эстетический разбор. — М., 1907.
- Чернов К. «Руслан и Людмила». Опера М. И. Глинки: Тематико-эстетический разбор. — М., 1908.
- Шлифштейн С. Глинка и Пушкин. — М.-Л., 1950.
- Энгель Ю. Великий баян земли русской, композитор М. И. Глинка. — М., 1904.
Посилання
- Глінка Михайло Іванович // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 468-469.
- Георгій Свиридов. Слово про Глинку (укр.) [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]
- Володимир Стасов. Про виконання одного невідомого твору Глинки [Архівовано 20 грудня 2021 у Wayback Machine.](укр.)
- Михайло Глинка. Гімн Росії — «Патріотична пісня» [Архівовано 19 липня 2011 у Wayback Machine.] — Rus. by K.K. [Архівовано 26 квітня 2007 у Wayback Machine.]
- Глинка Михаил Иванович, биографическая энциклопедия [Архівовано 2 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
- Глинка Михаил Иванович, русский композитор, «Школьное дополнительное образование: классическая музыка». [Архівовано 24 серпня 2011 у WebCite]
This article uses material from the Wikipedia Українська article Глінка Михайло Іванович, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.