Борщі́в — місто в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Борщівська міська громада.
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
Центр Борщівської міської громади. Колишній центр Борщівського району. Залізнична станція Борщів. Автобусне сполучення від 1958. Відомий з 1456 року.
Борщів | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
Народний будинок | |||||||||
Основні дані | |||||||||
Країна | Україна | ||||||||
Область | Тернопільська область | ||||||||
Район | Чортківський район | ||||||||
Громада | Борщівська міська громада | ||||||||
Код КОАТУУ: | 6120810100 | ||||||||
Засноване | 1456 | ||||||||
Магдебурзьке право | 1629 | ||||||||
Статус міста | з 1939 року | ||||||||
Населення | ▼ 11 077 (01.01.2017) | ||||||||
Площа | 3 км² | ||||||||
Поштові індекси | 48700 | ||||||||
Телефонний код | +380-3541 | ||||||||
Координати | H G O | ||||||||
Висота над рівнем моря | 290 м | ||||||||
Водойма | р. Нічлава | ||||||||
Назва мешканців | борщів'я́нин борщів'я́нка борщів'я́ни | ||||||||
День міста | 24 серпня | ||||||||
Відстань | |||||||||
Найближча залізнична станція | Борщів | ||||||||
До обл./респ. центру | |||||||||
- залізницею | 118 км | ||||||||
- автошляхами | 102 км | ||||||||
Міська влада | |||||||||
Адреса | 48702, Тернопільська обл., Чортківський р-н., м. Борщів, вул. Грушевського, 2 | ||||||||
Вебсторінка | https://borschivrada.gov.ua/ | ||||||||
Міський голова | Чопик Ігор Казимирович | ||||||||
Борщів у Вікісховищі
|
Ойконім виник як посесив на -ів від поширеного антропоніма Борщ.
Легенда пов'язує назву міста з часами татарського лихоліття, мешканці містечка нібито втопили татарина в казані з борщем. Назва Борщів походить звісно не від "борща", а від давньо слов'янського імені - Боржівой. Князь Боржівой відомий, як той хто одним із перших західних слов'ян прийняв християнство. Очевидно ця територія в якійсь мірі входила до сфери його володінь.
Розташоване на південному сході області, на лівому березі річки Нічлава — притоки Дністра. Відстань 102 км до міста Тернопіль, 15 км до міста Скала-Подільська та 55 км до міста Кам'янець-Подільський.
Для міста характерний помірно континентальний клімат.
На місці Борщева існувало давньоруське укріплення, яке з 1199 року належало до Галицько-Волинського князівства. Після XIV століття воно відійшло до литовських та польських господарів.
Перша писемна згадка — 1456 рік.
У середині 16 століття селом Борщів володіли шляхтичі Борщовські. В 1578 році володів кам'янецький підстолій Ян Пйотровський гербу Юноша.
На початку 17 століття споруджували замок, згодом перебудований на палац (не зберігся).
В 1620 році Єжи Дидинський, кам'янецький суддя, викупив Борщів у Будзинського.
У 1629 році Борщів одержав магдебурзьке право на самоврядування. Місто отримало свій герб — золотий сніп на тлі поздовжніх кольорових смуг. А також три щорічних ярмарки та один щотижневий у четвер.
В 1629 році в місті було 305 будинків. У другій половині 17 століття містом володів Геронім Лянцкоронський.
Протягом 11 років (1672–1683) володіли містом турки.
У 1767 році відбувся судовий процес між братами Феліксом Юзефом, Юзефом, Філіпом, Леопольдом Лянцкоронськими з одного боку та представниками родини шляхтичів Ширинів щодо маєтності Борщів.
У травні 1774 р. місто відвідав легендарний Олекса Довбуш. Перекази свідчать, що з допомогою прислуги опришки увірвалися до панського палацу. Пан на колінах просив помилування, давав викуп, але Довбуш напослідок йому промовив: «Не за маєтками твоїми я сюди прийшов, а по твою душу, аби ти людей більше не мучив».
Місто перебувало під владою Польщі до її поділу, потім відійшло до Австрії в 1772.
1809–1815 перебував під владою Росії, після чого повернений до володінь Габсбургів, був центром повіту. Від 1882 діє тютюнно-ферментаційна фабрикака. Працювали гуральня, броварня, цегельня, папірня.
1886 побудовано церкву Успіння Пресвятої Богородиці.
1891 року заснована читальня «Просвіти», її організатор і перший голова — В. Дроздовський. Потім очолювали М. Дорундяк, А. Лунів, П. Смаль, о. Й. Малицький, В. Чировський, Й. Шалацький.
1907 року Дем'ян Савчак відкрив приватну адвокатську канцелярію в Борщеві; очолював (віце-маршалок) повітову раду в Борщеві.
Від серпня 1914 до липня 1917 Борщів окупували російські війська[джерело?].
Під час відступу УГА (травень-червень 1919 року; до початку Чортківської офензиви) у ході українсько-польської війни 1918—1919 років в місті розташовувалась команда (командування) І-го корпусу УГА.
На початку липня 1919 р. до Борщева переїхав уряд ЗУНР на чолі з президентом ЗУНР Євгеном Петрушевичем. 8 липня 1919 р. до міста прибув головний отаман Армії УНР Симон Петлюра з представниками штабу Армії УНР для переговорів з президентом ЗУНР Євгеном Петрушевичем. На зустрічі, враховуючи безвихідність ситуації, було прийнято рішення про перехід УГА та уряду ЗУНР за річку Збруч.
Від 27 липня до 15 вересня 1920 року в Борщеві перебували війська Червоної Армії, був організований більшовицький ревком.
До вересня 1939 Борщів — повітове місто Тернопільського воєводства Польщі. Діяли приватна польська гімназія, польська та єврейська семирічні школи, українська дворічна школа.
17 вересня 1939 ЧА знову вступила в місто.
Від 7 липня 1941 до 6 квітня 1944 Борщів перебував під німецькою окупацією. Нацисти створили тут Борщівське гетто, ліквідоване в липні 1943 року. Борщів зайнятий 23 березня 1944 р. військами Першого українського фронту в ході Проскурівсько-Чернівецької операції: 1 ТА — 44 гв. тбр (полковник Гусаковський Йосип Іраклійович) 11 гв. тк (генерал-лейтенант т/в Гетьман Андрій Лаврентійович).
Цей розділ потребує доповнення. (лютий 2015) |
З 30 червня 2016 року центр Борщівської міської громади.
До 19 липня 2020 р. місто було адміністративним центром Борщівського району, допоки не ввійшло до Чортківського району.
В 2020-21 рр відбувалися зйомки чотирисерійного циклу телепередач «Жива УПА.Тернопільщина»
У 1810 році в місті було 317 родин, 286 житлових будинків і 1054 мешканці.
Населення — 11,4 тисяч осіб на 2003 рік.
Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року:
Національність | Відсоток |
---|---|
українці | 97,63 % |
росіяни | 1,50 % |
інші/не вказали | 0,87 % |
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 98,48 % |
російська | 1,18 % |
інші/не вказали | 0,34 % |
У місті є пам'ятки історії та архітектури:
На початку 17 століття у Борщові споруджено замок.
Переїжджаючи через місто 10 січня 1672 р. Ульріх фон Вердум записав у своєму щоденнику: «Оточують його непогані вали з землі і палісади». Потім його перебудували на палац. У 1763 р. на території замку зведено костел. А від замку залишилися ще величезні пивниці і підземні ходи.
Кладовище радянських воїнів, полеглих у ІІ світовій війні, розташоване у парку по вул. Шевченка.
Над братською могилою радянських воїнів здіймається фігура «Скорботної матері». За скульптурою на 9-ти мармурових плитах викарбувані прізвища воїнів, похованих у братській могилі та в 78 окремих похованнях. Списки осіб зберігаються в Борщівському райвійськкоматі.
Споруджені пам'ятники:
Діють:
Працюють:
Щорічний фестиваль борщу «Борщ'їв» проходить на центральній площі містечка Борщів. Місцеві господині змагаються у приготуванні національної страви, яке в давнину дало назву цьому невеликому населеному пункту. За легендою туркам, що захопили місто одна з місцевих господинь подала борщ. Однак їм весь час щось не подобалося. Нарешті розлючена кухарка вдарила отамана черпаком по голові і втопила у борщі. Тому й місто так назвали — Борщів. В цьому році фольклорне свято «В Борщівському краї цвітуть вишиванки» та фестиваль «Борщ'їв 2012» пройдуть орієнтовно 1-2 вересня. Всього планується представити близько 50-ти видів борщу. Крім того, традиційно приготують борщ у великому казані на вогнищі, скуштувати який зможуть усі охочі.
Велике дійство яке об'єднує два грандіозні фестивалі «В Борщівському краї цвітуть вишиванки» та «Борщ'Їв» проходить щорічно у місяці вересні на Борщівській землі.
Програма фестивалю завжди насичена, весела, цікава, пізнавальна і смачна. Адже тут можна відвідати виставку вишиванок усіх населених пунктів району, також вишиванки привозять майстри з усієї України, охочі можуть поторгуватися на аукціоні-розпродажі вишиванок відомих колекціонерів і майстринь України, відвідати майстер-класи відомих майстринь-вишивальниць, взяти участь в конкурсі пісні про вишивання, скуштувати понад 50 видів справжнього українського борщу, насолодитись народною музикою, піснями, танцями, та і просто гарно відпочити.
Візитівкою Борщівщини стала сорочка, вишита саме чорними нитками. Як розповідає давня легенда, домінуючий чорний колір шиття пов'язаний з конкретними подіями трагічної історії України. У XV—XVII століттях Борщівський край був постійним об'єктом нападів турків і татар. Після одного з таких нападів у кількох наддністрянських селах загинули всі чоловіки. Тоді дівчата і жінки, оплакуючи свої гіркі долі, поклялися протягом кількох поколінь носити траур за загиблими коханими і вінчатися у сорочках, вишитих чорними нитками… Давня бабусина й прабабусина «борщівська бавляна сорочка» цінується і в Україні, і за кордоном. Вона шита «по рукавах», її найголовнішими ознаками є біле домоткане, — здебільшого конопляне — полотно, а також вишивка грубою вовняною ниткою — «чорною бавною». Саме ті жінки, які вишивали такі сорочки у 20-30 роках минулого століття, були останнім поколінням пов'язаним благородною обіцянкою. Мистецтвознавці стверджують, що на сьогодні залишились два найбільш популярні види вишивки: полтавська та борщівська [Архівовано 17 березня 2014 у Wayback Machine.], як феноменальне явище, у якому закарбовані фрагменти трипільської культури.
Саме тому, головною метою фестивалю «В Борщівському краї цвітуть вишиванки» є відродження техніки шиття чорної борщівської сорочки, збереження та відновлення етнографічної спадщини Борщівщини, відтворення автентичності українського національного костюма, звичаїв та обрядів Надзбручанського краю, привернення широкого кола населення до народної культури, фольклору, звичаїв, традицій, обрядів, популяризація української мови.
У місті працює лікарня.
Підприємства:
Діючі періодичні видання: газета «Галицький вісник»
Колишні періодичні видання:
Мешканці:
Тут працювали Лесь Курбас, брати Коссаки, Микола Горбаль — політв'язень і правозахисник,.
У 1895—1901 роках у Борщові бували Іван Франко (1895), Михайло Грушевський, який брав участь у відкритті Народного дому, деякий час тут працював адвокат І. Калиновський, від 1914 року жила співачка Л. Петровичева.
Середні школи у місті закінчили:
This article uses material from the Wikipedia Українська article Борщів, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.