Істори́чна геогра́фія — галузь знань на стику історії і географії; географія певної території на певному етапі її історичного розвитку.
В історичній науці історичній географії звичайно відводиться роль допоміжної дисципліни. У системі географічних наук історичну географію зазвичай відносять до суміжних дисциплін, що сформувалися на стику географії та історії.
Наука вивчає зміни в географічній оболонці Землі як в силу природних причин, так і під дією людини. У ній використовуються різні методи:
На початковому етапі розвитку науки історик і географ нерідко суміщались в одній особі. Історична географія, як напрям географічної науки, орієнтований на дослідження стану і змін природи, людини і суспільства, бере початок від праць П. Клювера (1580—1622). Набула розквіту в ХІХ — першій половині XX століття завдяки працям Карла Ріттера, А. Геттнера, Г. Марша, Ф. Ратцеля, С. Рудницького, Л. Берга, І. Крип'якевича, В. Кубійовича та інших учених.
1752 року іспанський єзуїт Педро Мурійо Веларде видав у Мадриді 10-томник «Історична географія» (Geografía histórica), присвячений усім країнам тогочасного світу.
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
This article uses material from the Wikipedia Українська article Історична географія, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.