Іоселіані Отар Давидович

З 1982 року мешкав і працюв у Франції, куди емігрував у зв'язку з проблемами з радянською цензурою.

Отар Іоселіані
ოთარ იოსელიანი
Отар Іоселіані, 2010
Дата народження	2 лютого 1934(1934-02-02)[1][2][…]
Місце народження	Тбілісі, Грузинська РСР
Дата смерті	17 грудня 2023(2023-12-17)[4][5][6] (89 років)
Місце смерті	Тбілісі, Грузія[5]
Громадянство	Франція
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії і Тбіліська державна консерваторія
Професія	Режисер, сценарист, актор
Кар'єра	1958–2006
Заклад	Вищі курси сценаристів і режисерівd
Magnum opus	Прощавай, рідний дім, Фаворити Місяця, Жив співучий дрізд, І стало світло (фільм, 1989), Ранок понеділка і Полювання на метеликів (фільм, 1992)
Нагороди	Народний артист Грузинської РСР приз Луї Деллюка (1999) Берлінська художня преміяd (1993) Nika Award for Best Directord (1998) European Film Academy Critics Awardd (1999)
IMDb	ID 0409646
Іоселіані Отар Давидович у Вікісховищі

Отар Іоселіані народився 2 лютого 1934 року в Тбілісі, Грузія.

Вчився на механіко-математичному факультеті Московського державного університету. У 1961 році закінчив режисерський факультет ВГІКу (майстерня О. Довженко, М. Чіаурелі).

У 1961 році Іоселіані поставив короткометражну стрічку «Квітень», а в 1964 році зняв документальний фільм «Чавун», показавши у ньому один день роботи металургійного заводу. Вже для цих фільмів був характерний оригінальний режисерський стиль, який яскраво виявився в його першій повнометражній картині «Листопад» (1966 рік), яка була відзначена в Каннах і отримала нагороду ФІПРЕССІ та Жоржа Садуля за найкращий дебют. У 1971 році на екрани вийшов фільм «Жив співучий дрізд», а в 1976 році режисер поставив «Пастораль», який отримав приз ФІПРЕССІ на Берлінському фестивалі.

З початку 1980-х років Отар Іоселіані працював у Франції, там він зняв декілька документальних і короткометражних картин: у 1984 році фільм «Фаворити Місяця», нагороджений на Венеціанському кінофестивалі Спеціальним призом журі. Цією ж премією були відзначені ще два фільми Іоселіані— «І стало світло» (1989 рік) і «Розбійники. Глава 7» (1996 рік). У 1999 році на екрани вийшов новий фільм Отара Іоселіані, у якому він зіграв одну з головних ролей, — «Прощавай, рідний дім». Лауреат Царськосельської художньої премії (2001 рік).

• Акварель (1958 рік)
• Саповнела (1959 рік)
• Квітень (груз. აპრილი, 1961 рік)
• Чавун (1964 рік)
• Листопад (1966 рік)
• Старовинна грузинська пісня (фр. Dzveli qartuli simgera, 1969 рік)
• Жив співучий дрізд (1970 рік)
• Пастораль (1975 рік)
• Еускади, літо 1982 (фр. Euzkadi été 1982, 1983 рік)
• Сім п'єс для чорно-білого кіно (фр. Sept pièces pour cinéma noir et blanc, 1983 рік)
• Фаворити Місяця (1984 рік)
• Маленький монастир у Тоскані (фр. Un petit monastère en Toscane, 1988 рік)
• І стало світло (фр. Et la lumière fut, 1989 рік)
• Полювання на метеликів (фр. La Chasse aux papillons, 1992 рік)
• Грузія одна (фр. Seule, Georgie, 1994 рік)
• Розбійники. Глава 7 (1996 рік)
• Прощавай, рідний дім (фр. Adieu, plancher des vaches!, 1999 рік)
• Ранок понеділка (фр. Lundi matin, 2002 рік)
• Сади восени (2006 рік)
• Шантрапа (фр. Chantrapas, 2010 рік)
• Зимова пісня (фр. Chant d'hiver, 2015 рік)

• Історія однієї дівчинки (1960 рік)
• Мій блондине, чуєш ти в місті? (фр. Ma blonde, entends-tu dans la ville?, 1980 рік) — синдикаліст
• Сім п'єс для чорно-білого кіно (фр. Sept pièces pour cinéma noir et blanc, 1983 рік)
• Він син Гасконі (фр. Le Fils de Gascogne, 1995 рік) — грає самого себе
• Прощавай, рідний дім (фр. Adieu, plancher des vaches!, 1999 рік) — батько
• Ранок понеділка (фр. Lundi matin, 2002 рік) — Ензо ді Мартіно
• Інше око (фр. L' Oeil de l'autre, 2005 рік) — фотограф
• Сади восени (2006 рік) — Арнольд