Ікла

Ікло
Собаче ікло подовжене та загострене, тому виділяється серед інших зубів
Постійні зуби правої половини нижньої зубної дуги людини, вигляд зверху
Деталі
Ідентифікатори
Латина	dentes canini
Анатомія Грея	subject #242
MeSH	D003481
TA98	A05.1.03.005
TA2	907
FMA	55636
Анатомічна термінологія [редагувати у Вікіданих]

У людей й інших ссавців ікла розташовуються між різцями та корінними зубами.

Крім участі в травній системі, ікла також використовуються тваринами для оборони.

У отруйних змій ікла порожнисті усередині і використовуються для виділення отрути а з отруйних залоз.

 

У людини 4 ікла, по два на кожній щелепі. Це треті зуби від середньої лінії, які завершують фронтальну групу зубів. Ікла щодо різців подовжені. Вони мають списоподібну коронку, з потовщенням у вигляді поздовжнього вестибулярного валика. Ікла також забезпечують підтримання каркаса для колового м'яза рота.

Антропометрична точка, яка відповідає вершині рвущого горбка ікла називається канінон (лат. caninon).

Ікла рідше уражаються карієсом, ніж жувальні зуби через те, що на їх поверхні немає ямок, поглиблень і інших нерівностей, в яких би накопичувалися залишки їжі, а також через товстіший шар дентину.

 

В Стародавній Греції в кінці бронзової доби з іклів дикого кабана виготовляли шоломи.

Ікла використовувалися різними народами як амулети, обереги і в магічній практиці. Ікла підвішували до колиски хлопчика, щоб виховати в ньому мужність.

• Зуби
• Хеліцери

• Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907.

Ця стаття є заготовкою. Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити точнішим.