Аль Пачино

Разом з Еллен Берстін та Гарві Кейтелем очолює Акторську студію в Нью-Йорку.

Аль Пачино
англ. Al Pacino
Аль Пачіно, 2004
Ім'я при народженні	Альфредо Джеймс Пачіно Alfredo James Al Pacino
Народився	25 квітня 1940(1940-04-25)[1][2][…] (83 роки) Нью-Йорк, США
Національність	Італоамериканець
Громадянство	США
Релігія	латинська церква[4] і агностицизм[5]
Діяльність	актор, режисер, сценарист, кінопродюсер
Alma mater	HB Studiod, Акторська студіяd, Інститут театру і кіно Лі Страсберґаd, Вища школа Фіорелло Г. Лаґуардіяd, Herman Ridder Junior High Schoold і Wake Forest Department of Theatre and Danced
Вчителі	Лі Страсберг і Herbert Berghofd[6]
Роки діяльності	1967 — і дотепер
Діти	Julie Marie Pacinod
Провідні ролі	Майкл Корлеоне — «Хрещений батько», Френк Слейд — «Запах Жінки».
IMDb	ID 0000199
Автограф
Нагороди та премії
Тоні (1969, 1977) Оскар (1993) Золотий лев (1994) Золотий глобус (1974, 1993, 2001, 2004, 2010) Еммі (2004, 2010)
Аль Пачино у Вікісховищі

Вважається одним з видатних акторів сучасного американського кіно і театру. Нагороджений численними преміями та нагородами, зокрема «Оскар» за роль підполковника Френка Слейда у фільмі «Запах жінки», двократний лауреат «Еммі» за виконання ролей Роя Кона і Джека Кеворкяна та дві премії «Тоні» за «Чи носить тигр краватку?» і «Основна підготовка Павла Хамела^[en]».

Дитинство

Аль Пачино народився 25 квітня 1940 року в кримінальному районі Нью-Йорка — Східному Гарлемі, у сім'ї бідних сицилійських емігрантів Роуз (при народжені Джерарді) та Сальваторе Альфреда Пачино. Бувши емоційно вразливою, мати, не витримавши відповідальності за покладені обов'язки, переїхала до своїх батьків. Тому перші два роки він жив із родиною батька.

Але зі вступом США у Другу світову війну 1942 року Сальваторе призивають до армії, тому Альфредо переїжджає у Південний Бронкс до батьків Роуз — Кейт та Джеймса Джерарді. В основному у вихованні онука брала участь його бабуся, яка переймалася за нього, і, бажаючи вберегти від негативного впливу, обмежувала контакти із зовнішнім світом. Дружніші стосунки склалися з дідом, який розповідав йому про Італію.

1946 року з фронту повертається Сальваторе, але налагодити родинні стосунки не вдається. Він переїжджає до містечка Ковіна, штат Каліфорнія, у зв'язку з чим відносини з сином обмежуються рідкісними зустрічами.

У підлітковому віці мав серед своїх друзів прізвисько 'Сонні' або 'Актор', прагнув стати бейсболістом. Закінчив школу у віці 17 років, проваливши всі іспити, окрім англійської мови. Після закінчення навчання почав працювати на низькооплачуваних роботах, зокрема розносником повідомлень, помічником офіціанта, двірником та поштовим клерком.

Почав палити у дев'ять років, вживати спиртні напої та марихуану у тринадцять, проте ніколи не вживав важких наркотиків. Два його близькі товариша померли від вживання наркотиків у віці 19 та 30 років.

Кар'єра

З 1966 року навчався у Лі Страсберга (з яким пізніше зніматиметься у другій частині «Хрещеного батька») і вже у 1969 виграв «Тоні» за роль у виставі «Чи вдягає тигр краватку?» (англ. Does the Tiger Wear a Necktie?), та дебютує на екрані у стрічці «Я, Наталі». Після фільму «Паніка у Нідл Парк», ним зацікавився Френсіс Форд Коппола.

1972 року відбулася прем'єра фільму Копполи «Хрещений батько», у якому Пачино зіграв Майкла Корлеоне. Після цього він отримав номінацію на «Оскар» і здобув популярність.

Фільми «Шукач» та «Автора! Автора!» були нещадно розкритиковані критиками. Також 1985 року фільм «Революція» провалився у касових зборах, тож Пачино вирішив повернутися на театральну сцену. Та він і надалі залишався популярним кіноактором.

Майже через чотири роки він повернувся у кіно. «Море Любові» був високо оцінений критиками і глядачами. 1993 року він отримав Оскара в номінації «Найкраща чоловіча роль» за роль Френка Слейда у фільмі «Запах жінки».

Пачино свого часу відмовився від ролей, що зробили б його ще популярнішим, наприклад Хана Соло в «Зоряних Війнах» та капітана Вілларда в «Апокаліпсис сьогодні».

Родина

Ніколи не був одружений, та має трьох дітей: доньку Джулію та близнюків Антона й Олівію від Беверлі Д'Анджело. В березні 2015 року з'явилася інформація, що Аль Пачино зібрався одружитися з Люсіль Сола, з якою він вже зустрічається кілька років.

Фільмографія

Театральні роботи

• 1973: Золотий глобус — Найкраща чоловіча роль (драма)
• 1974: Нагорода Британської академії кіно і телебачення — Найкраща чоловіча роль
• 1975: Нагорода Британської академії кіно і телебачення — Найкраща чоловіча роль
• 1975: Премія Асоціації кінокритиків Лос-Анджелеса найкращому акторові
• 1992: Оскар — Найкраща чоловіча роль
• 1992: Золотий глобус — Найкраща чоловіча роль (драма)
• 2003: Еммі — Найкраща чоловіча роль
• 2003: Золотий глобус — Найкращий актор мінісеріалу, чи фільму для ТБ
• 2003: Нагорода спілки телеакторів — Найкращий актор мінісеріалу, чи фільму для ТБ