Лебова

Складався з трьох більших і восьми дрібних територій, розділених територією тодішньої південно-африканської провінції Трансвааль. Столицею Лебови до 1974 року було місто Сесхего, а з 1974 — місто Лебовакгомо. У бантустані жило близько 1,8 мільйона чоловік з народності педі, які говорили на північній сото. За межами Лебови жило ще 1,1 мільйона чоловік, що говорять на північній сото.

Лебова Lebowa
Прапор
Столиця	Лебовакгомо
Найбільше місто	столиця
Офіційні мови	(Північна сото)
Форма правління	Бантустан/Парламентська республіка
Автономія	в межах ПАР
- Проголошена	2 жовтня 1972
Площа
- Загалом	24,540 км²
Населення
- Густота	69,3/км²
Часовий пояс	{{{часовий_пояс}}}
Домен	{{{інтернет_домен}}}
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лебова

Назва Лебова походить з північної сото і означає північ.

2 жовтня 1972 року Лебові було дозволено самоврядування. Однак на відміну від інших бантустанів, за нею ніколи не визнавалася навіть формальна незалежність. 27 квітня 1994 року Лебова разом з дев'ятьма іншими бантустанами знову об'єдналася з ПАР. Сьогодні вона є частиною провінції Лімпопо.