Котляревський Іван Петрович

Іван Петрович Котляревський
Народився	29 серпня (9 вересня) 1769 Полтава, Полтавський полк, Україна
Помер	29 жовтня (10 листопада) 1838 (69 років) Полтава, Україна
Поховання	Полтава
Країна	Російська імперія
Національність	українець
Діяльність	педагогіка дипломатія поезія драматургія
Мова творів	українська
Напрямок	сентименталізм бурлеск
Жанр	поема п'єса
Magnum opus	«Енеїда»
Нагороди
Котляревський Іван Петрович у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у  Вікіджерелах

Іва́н Петро́вич Котляре́вський (29 серпня (9 вересня) 1769(17690909), Полтава — 29 жовтня (10 листопада) 1838, Полтава) — український письменник, військовий, класик нової української літератури, громадський діяч.

Його поема «Енеїда» (1798) стала великим твором загальнонаціонального значення нової української літератури, написаним народною мовою.

Котляревський зробив найвагоміший внесок у становлення сучасної української літературної мови. В умовах занепаду всіх різновидів староукраїнської писемної мови, поема «Енеїда», п'єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник», написані на основі живого усного мовлення народу, започаткували новий етап формування літературної мови.

 

 

Народився в Полтаві, тоді Полтавський полк Війська Запорозького, Гетьманщина, в сім'ї канцеляриста — шляхтича гербу Огоньчик.

Після навчання в Полтавській духовній семінарії (1789–1793), працював канцеляристом, у 1793–1796 роках — домашнім учителем у сільських поміщицьких родинах.

У 1796–1808 роках перебував на військовій службі в Сіверському карабінерському полку. У 1806–1807 роках Котляревський у військовому званні штабс-капітана брав участь у російсько-турецькій війні 1806—1812 років, був учасником облоги Ізмаїлу. Нагороджений орденом Святої Анни 3-го ступеня за дипломатичні заслуги зі схиляння до нейтралітету буджаків та хоробру кур'єрську діяльність на передовій під час штурму цієї фортеці. У 1808 році вийшов у відставку.

З 1810 року працював наглядачем «Дому для виховання дітей бідних дворян».

У 1812 році, під час походу французького імператора Наполеона на Росію, Котляревський, за сприяння малоросійського генерал-губернатора Якова Лобанова-Ростовського, який отримав відповідний наказ від імператора, сформував у містечку Горошині Хорольського повіту на Полтавщині 5-й український козацький полк (за умови, що полк буде збережено після закінчення війни як постійне козацьке військо), за що отримав військовий чин майора.

Підтримував зв'язки з декабристами.

У 1816–1821 роках — директор Полтавського вільного театру.

1818 року разом з Василем Лукашевичем, Володимиром Тарновським та іншими входив до складу полтавської масонської ложі «Любов до істини». Член Вільного товариства любителів російської словесності з 1821 року. За свідченнями декабриста Матвія Муравйова-Апостола, які він дав під час слідства у справі декабристів, член Малоросійського таємного товариства. Слідчий комітет залишив це без уваги.

Котляревський сприяв у 1822 році викупові з кріпацтва українського і російського актора Михайла Щепкіна.

У 1827–1835 роках — попечитель «богоугодних» закладів.

У 1835 році Котляревський вийшов у відставку. Він продовжив цікавитись культурним життям, надавав підтримку тим, хто до нього звертався. Література залишалася його єдиною справжньою пристрастю.

Зі спогадів Варвари Лелечихи, що працювала служницею Котляревського у 1828–1829 роках, Іван Петрович «до простих людей ставився радо і привітно, говорив з ними по-малоруськи, жартував, завжди усміхався всім, все це всіх, хто знав його, до нього привертало».

Помер 29 жовтня (10 листопада) 1838 року в 69-річному віці. Похований у Полтаві (на час смерті Полтавська губернія, Російська імперія).

Котляревський ніколи не був одружений. Його спадкоємицею та господинею садиби стала економка Мотрона Єфремівна Веклевичева.

 

Цікава доля літературних творів Котляревського. Ще в семінарії «римач»-початківець писав вірші «малоросійською» мовою до окремого альманаху «Полтавська муха», який пізніше називали сатиричним журналом. Проте широкому колу читачів Іван Петрович відомий передусім завдяки своїй «Енеїді».

«Енеїда»

Котляревський — автор «Енеїди» (1798 рік, у трьох частинах; 1842 року — повне посмертне видання, підготовлене особисто І.Котляревським) — першого твору нової української літератури, написаного народною мовою. Взявши за основу сюжетну канву однойменної поеми Вергілія, Котляревський в традиціях давнього українського бурлеску створив свій оригінальний художній твір. У поемі автор відтворив різні сторони життя українського суспільства у другій половині XVIII століття. Національне забарвлення і співчуття до долі простого народу зумовили великий успіх «Енеїди» серед сучасників. За мотивами поеми були створені опери «Еней на мандрівці» (композитор Ярослав Лопатинський) та «Енеїда» (композитор Микола Лисенко, лібрето Миколи Садовського).

 

«Пісня на Новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну»

У 1804 році написав «Пісню на Новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну» (вперше опублікована Яковом Головацьким у журналі «Пчела» в 1849 році).

Будь здоровъ изъ новимъ годомъ И надъ нашимъ ще народомъ, Ще хоть трохи попануй… Трохи!.. ой, колибъ багацько!.. Бо ти нашъ и панъ, и батько…

Попри дещо «сервілістичний» (за визначенням Бориса Грінченка) сюжет (оспівування царського урядовця), твір позначений яскравим народним гумором, а також має окремі елементи соціальної сатири (критика «панів-людоїдів», що «зо злої волі не дають орати нив», тощо).

Драматургія

У 1819 році Котляревський написав для Полтавського театру п'єсу «Наталка Полтавка» (вперше надрукована в 1838 році Ізмаїлом Срезневським в «Украинском сборнике») і водевіль «Москаль-чарівник» (надрукований 1841 року), які стали основою започаткування нової української драматургії. Микола Лисенко, використавши доробок своїх попередників (Анатолія Барсицького, Алоїза Єдлічки) створив оперу «Наталка-Полтавка».

Характерні риси драматургічної творчості Івана Котляревського:

• невелика кількість дійових осіб,
• вдало вибраний конфлікт,
• напруженість і природність розвитку сюжету,
• стрункість композиції,
• органічно вмонтовані в текст пісні,
• народна, індивідуалізована й гранично виразна мова,
• гумор,
• чіткість ідей,
• рельєфно зримі образи.

Творчість Котляревського високо цінував Тарас Шевченко. Поет в 1838 році написав вірш «На вічну пам'ять Котляревському», у якому підносив Котляревського, як національного співця та прославляв як творця безсмертної «Енеїди».

Однак вже Пантелеймон Куліш мав суворіший погляд на творчість та громадську поставу Котляревського. Куліш звинувачував свого колегу по перу в догоджанні високим чиновникам російської колоніальної адміністрації — князю Куракіну, князю Рєпніну тощо. Цим закидам опонує український літературознавець І. Снігур, який 1946 року оприлюднив у емігрантському журналі «Похід» наступну репліку:

Іван Котляревський, зберігаючи теплу пам'ять про Гетьманщину («Так вічной пам'яти бувало у нас в Гетьманщині колись»), опоминаючись за народну правду («Мужича правда все колюча, а панська на всі боки гнуча»), без будь-якого, проте, внутрішнього психологічного конфлікту поєднує свою симпатію до козацької минувшини з більш ніж толерантним ставленням до царського державного устрою, — з симпатією до таких його репрезентантів, як генерал-губернатор князь Олексій Куракін, князь Рєпнін, князь Лобанов-Роставецький. При чому Котляревський робить це цілком щиро, без ніякого наміру користолюбно здобувати прихильність впливових людей, що цілком несправедливо закидає йому Пантелеймон Куліш. І цей внутрішній конфлікт не виникає у Котляревського тому, що поняття української нації уклалося в його свідомості як складова частина поняття російської держави, частина, підпорядкована цілому…

Михайло Коцюбинський, характеризуючи роль Котляревського в розвитку української культури, підкреслив, що «занедбане й закинуте під сільську стріху слово, мов фенікс з попелу, воскресло знову… і голосно залунало по широких світах» із його творів.

 

1952 року в Полтаві було відкрито літературно-меморіальний музей Котляревського.

1969 року в Полтаві на Івановій горі відкритий музей-садиба Івана Котляревського — меморіальний комплекс на основі садиби, де 1769 року народився і мешкав Іван Петрович Котляревський.

У багатьох містах України (Київ, Полтава, Чернігів, Вінниця, Хмельницький, Чернівці, Прилуки, Лубни, Бердичів тощо) є вулиці, названі на честь поета.

Бульвар Івана Котляревського у Києві.

У Полтаві та Києві є парки, названі на честь поета.

Багато навчальних закладів (школи, ліцеї, виші), закладів культури носять ім'я поета:

• Полтавський міський багатопрофільний ліцей № 1 ім. І. П. Котляревського
• Бендерська гімназія №3 ім. І.П. Котляревського
• Гадяцьке училище культури імені І. П. Котляревського
• Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського
• Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені Івана Котляревського
• Бібліотека імені Івана Котляревського Шевченківського району м. Києва
• Центральна міська бібліотека ім. І.П. Котляревського (Ізмаїл)

У філателії та нумізматиці

28 жовтня 1998 року Національний банк України на честь 200-річчя першого видання «Енеїди» у серії «Духовні скарби України» випустив золоту пам'ятну монету номіналом 100 гривень.

22 вересня 2009 року Національний банк України на честь Івана Петровича Котляревського у серії «Видатні особистості України» випустив срібну монету номіналом 5 гривень.

Поштова марка України, присвячена І. П. Котляревському, 1994 рік		«Енеїда» Золота пам'ятна монета НБУ номіналом 100 гривень, 1998 року. Реверс		«Іван Котляревський» Срібна пам'ятна монета НБУ 5 гривень, 2009 року. Реверс

У літературі

Український радянський письменник Анатолій Хорунжий зробив штабс-капітана Івана Петровича Котляревського головним героєм історичного оповідання «В тривожний рік» — про внесок українського народу в перемогу 1812 року у війні Російської імперії з Французькою імперією. Оповідання опубліковане в збірці «Давня французька пісенька» 1981 року. Сюжет твору підкреслює, що Іван Котляревський був тоді відомим і популярним як автор поеми «Енеїда» особливо серед українських селян: «Панас „Енеїду“ Вашу напам'ять знає… Офіцери знайшли її в одному маєтку, щовечора читали та реготали, а він тим часом всю її до пам'яті взяв».

Іван Котляревський — герой повісті українського письменника Івана Пільгука «Грозовий ранок». У повісті висвітлені цікаві епізоди з життя письменника, розповідається про його участь у Дунайському поході 1806 року та організації козацького полку для участі у війні 1812 року.

Долі Котляревського також присвячений роман Бориса Левіна «Видно шляхи полтавськії» та його розширений варіант «Веселий мудрець».

Історична повість українського письменника Василя Стрепета «Над Дунаєм, над рікою», адресована підліткам, розповідає про участь Івана Котляревського у військових діях 1806–1807 років, про його хоробрість та військовий хист, а також про роботу над «Енеїдою», якою він займався у перервах між боями.

Науково-популярна біографія «Іван Котляревський: між імперією та Україною» вийшла 2021 року у видавництві «Навчальна книга — Богдан». Автор — Петро Кралюк.

Пам'ятники

• Пам'ятник на могилі Івана Петровича Котляревського (скульптор Леонід Позен, художник Василь Волков).
• У 1903 році в Полтаві було споруджено перший у світі пам'ятник Котляревському (скульптор Леонід Позен).
• На майдані перед Українським католицьким університетом ім. святого Климента в Римі.
• У 1971 році на території музею-садиби Івана Котляревського встановлене погруддя письменника (скульптор Галина Кальченко). Пам'ятник — подарунок музею — гіпсобетонний бюст висотою 1,18 м на гранітному постаменті висотою 1,34 м.
• У 1973 році — пам'ятник-погруддя в Києві (скульптор Галина Кальченко).
• У 2004 році — пам'ятник літописцям Русі-України, подвижникам українського письменства з барельєфом Івана Котляревського і написом «Енеїда» у Чернівцях (скульптор Володимир Гамаль).
• У 2010 році — пам'ятник у місті Бендери на території придністровського військово-історичного комплексу «Бендерська фортеця» (скульптор Петро Герман)
•  
  Пам'ятник Івану Котляревському в Полтаві (1903)
•  
  Урочисте відкриття пам'ятника Івану Котляревському у Полтаві 30 серпня (12 вересня) 1903 р. Фотограф Михайло Фріденталь
•  
  Погруддя Івану Котляревському в селі Лозино
•  
  Могила Івана Котляревського у Полтаві

Премії

• З 2007 року відбувається вручення обласної премії імені І.П. Котляревського.
• 1990 року встановлено премію в галузі драматургії і театрального мистецтва імені І.П. Котляревського, яка присуджується щорічно представниками Міністерства культури, Спілки письменників України та Спілки театральних діячів України.

• Щоденник: «Журнал воєнних дій 2-го Корпусу військ під керівництвом пана генерала від кавалерії та кавалера барона Мейндорфа» // Записи про перші дії російських військ у турецьку війну 1806 року.

Поеми та п'єси

• Енеїда (1798–1842).
• Москаль-чарівник (1819).
• Наталка Полтавка (1819).

Вірші

• Пісня на Новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну.

Переклади російською

• Ода Сафо // переклад уривку однієї з поем Сафо (переклад з давньогрецької)
• «Роздуми про розташування, з яким слід приступати до читання та думання Святого Євангелія від Луки» // переклад роздумів про Євангеліє від Луки аббата Дюкеня (переклад з французької)

За мотивами його поеми «Енеїда» Ніною Василенко створено мультфільм «Пригоди козака Енея» (1969), а в 1991 році — «Енеїду» Володимира Дахна. За п'єсою «Наталка Полтавка» знято однойменні кінокартини в 1909, 1936 і 1978 роках (телефільм), а за п'єсою «Москаль-чарівник» — стрічки 1909, 1911 і 1995 років. Про нього знято фільм «Іван Котляревський» (1967 рік, режисер Олександр Ігішев).

• «Енеїду» Котляревського було знайдено в бібліотеці імператора Наполеона.

• Енеида на Малороссійскій языкъ перелицїованная И. Котляревскимъ. Въ трехъ частяхъ. — СПб., 1798. — 170 с.
• Іван Котляревський. Бібліографічний покажчик. 1798—1968 / М. О. Мороз (уклад.).— К., 1969. — 287 с.
• Котляревський І. П. Повне зібрання творів: У 2-х т. — К. : Академія наук Української РСР, 1952—1953.
• Котляревський І. П. Повне зібрання творів. — К. : Наук. думка, 1969. — 510 с.
• Котляревський І. П. Твори: У 2-х т. — К. : Дніпро, 1969.
• Котляревський І. Вибрані твори: в одному томі / І. Котляревський ; передм. Мик. Новицького. — Вид. 2-ге. — Харків: Держ. літ. вид-во, 1937. — 398, 2 с. — (Бібліотека класиків). [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• Котляревський Ів. Вергілієва Енеїда / Ів. Котляревський ; іл. М. Г. Дерегуса. — Харків: Держ. літ. вид-во, 1937. — 151, 2 [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• Котляревський І. Твори. Т. 2 : Наталка Полтавка ; Москаль Чарівник ; Ода до князя Куракіна / Іван Котляревський ; зі вступом і поясненнями Б. Лепкого. — У Берліні: Укр. слово, 1922. — 112 с. — (Бібліотека «Українського слова» ; ч. 9). [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• Котляревський І. Твори Івана Котляревського / за ред. з переднім словом та прим. С. Єфремова. — Б. м. : Держ. вид-во України, 1930. — 367 с. — (Бібліотека українських класиків). [Архівовано 29 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Котляревський Ів. Наталка-Полтавка: укр. опера на 2 дії / Ів. Котляревський ; з передм. П. Петренка. — Харків ; Дніпропетровськ: Держ. вид-во України, 1930. — 77 с. — (Масова художня бібліотечка). [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• Котляревський І. П. Наталка Полтавка: укр. опера на 2 дії / І. П. Котляревський. — Київ: Мистецтво, 1948. — 55 с. — (Бібліотека української драматургії). [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• Котляревський І. П. Москаль-чарівник: укр. водевіль на 1 дію / Іван Котляревський. — Київ: Мистецтво, 1945. — 48, 1 с. — (Бібліотека художньої самодіяльності). [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• Котляревський І. Енеїда / І. Котляревський. — Б. м. : Дитвидав ЦК ЛКСМ, 1939. — 290 с. — (Шкільна бібліотека). [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• Котляревский І. Твори Івана Котляревского, Петра Артемовского-Гулака, Євгенія Гребінки. — Львів: З друк. Наук. т-ва ім. Шевченка, 1908. — 536 с. : портр. — (Руска письменність ; I). [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• Котляревський І. Наталка Полтавка ; Москаль-чарівник: п'єси / Іван Котляревський. — Харків: Фоліо, 2014. — 88, 2 с. : іл. — (Шкільна бібліотека української та світової літератури). [Архівовано 29 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Котляревський І. Вибрані твори: в одному томі / І. Котляревський ; передм. Мик. Новицького. — Вид. 2-ге. — Харків: Держ. літ. вид-во, 1937. — 398, 2 с. — (Бібліотека класиків). [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• Котляревський І. Вергілієва Енеїда / Іван Котляревський. — Київ: Держ. літ. вид-во, 1938. — 252, 3 с. [Архівовано 26 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Котляревський І. Наталка-Полтавка ; Москаль-Чарівник. — Б. м.: Вид-во дит. літ., 1937. — 80 с. — (Шкільна бібліотека). [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.]

Найважливіші повторні видання творів