Чита: Місто в Росії, адміністративний центр Забайкальського краю

Адміністративний центр та єдиний населений пункт Читинського міського округу.

місто Чита
рос. Чита
Герб Чити Прапор Чити
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Забайкальський край
Міський округ	Читинський
Код ЗКАТУ:	76401000000
Код ЗКТМО:	76701000001
Основні дані
Час заснування	1653 року
Статус міста	1851 року
Населення	324444 особи (2010)
Площа	534 км²
Поштовий індекс	672000
Телефонний код	+7 3022
Географічні координати:	52°02′00″ пн. ш. 113°30′03″ сх. д. / 52.0334090000277740273° пн. ш. 113.500893000027787139° сх. д. / 52.0334090000277740273; 113.500893000027787139 113°30′03″ сх. д. / 52.0334090000277740273° пн. ш. 113.500893000027787139° сх. д. / 52.0334090000277740273; 113.500893000027787139
Висота над рівнем моря	650 м
Міста-побратими	Хайлар, Тита, Чойбалсан, Абілін
Вебсторінка	admin.chita.ru
Мапа
Чита Чита
Чита у Вікісховищі

Місто розташоване в Азії, у центральній частині Забайкалля, у Читино-Інгодинській западині і на схилах хребтів Яблоновий (із заходу) і Черського (зі сходу), при впадінні річки Чита у річку Інгода. Найвища відмітка рельєфу в межах міста — 1039 м (гора Чита), найнижча — 632 м (в долині річки Інгода між Піщанкою і Атамановкою). В межах міста розташована гора Тітовська сопка (780 м) вулканічного походження, формування якої почалося у верхньому палеозої. За геологічною будовою тут є пісковики, алевроліти, місцями ефузіви і граніти (скеля Сохотіно в долині річки Інгода, скелі Дворци в долині струмка Кадалінка).

Місто розділене на 4 міських райони: Залізничний, Інгодинський, Центральний, Черновський.

Клімат

 

До російської колонізації краю, що приходиться на XVII століття, Забайкалля було населене евенками та в східній частині по берегам річок Амур та Аргунь даурами. Російські поселення на території сучасної Чити, з'являються з середини XVII століття. Наприкінці того ж століття згадується поселення Плотбище, у 1701 році — Читинська слобода, яка з 1711 року відома як Читинський острог. З 1851 року — центр Забайкальської області.

Під час першої російської революції 1905 року у місті була проголошена Читинська республіка. За час громадянської війни в Росії у Читі побували уряди Забайкальської республіки, Російської східної окраїни, Бурят-Монголії, Далекосхідної республіки.

З 1922 року — центр Забайкальської губернії. В 1926 році Чита стала окружним містом Далекосхідного краю, а в 1937 — центром Читинської області. В 2008 році після ліквідації Агінського бурятського автономного округу місто стало центром Забайкальського краю.

Населення — 324444 особи (2010; 316643 у 2002).

Повітряний

Місто обслуговує аеропорт Кадала.

Автомобільний

• Федеральна автомагістраль Р258 «Байкал» Іркутськ — Улан-Уде — Чита.
• Федеральна автомагістраль Р297 «Амур» Чита — Хабаровськ.
• Федеральна автомагістраль А350 Чита — Забайкальськ — кордон з Китаєм.

Залізничний

Чита — великий залізничний центр на Транссибірській магістралі. У межах міського округу розташовано десять станцій і зупинних пунктів (із заходу на схід): ст. Черновська, з. п. 6176 км, з. п. Залізобетонний, ст. Кадала, з. п. 6191 км, ст. Чита I, ст. Чита II, ст. Антипиха, з. п. 6205 км, ст. Піщанка.

У Читі розташоване Управління Забайкальської залізниці, яка здійснює контроль перевезень на території Забайкальського краю і Амурської області (загальна довжина колій — 3400 км).

Міський

Міський транспорт має у своєму складі тролейбус, автобус і маршрутні таксі.

Також в місті існує дитяча залізниця.

У місті розташовані Забайкальський Державний Університет, філія Байкальського Державного університету, Забайкальський інститут залізничного транспорту

• Андреєнко Кирило Леонідович (1988—2014) — капітан Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Олександр Андрус (1881—19??) — командир полку військ Центральної Ради.
• Василь Гребінь (нар. 1964) — український вчений, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
• Станіслав Володимирович Дробишевський (нар. 1978) — російський антрополог.
• Кушкова-Шевченко Лідія Степанівна (* 1939) — українська актриса та режисер, 1979 — народна артистка України.
• Зетта Дмитрівна Лагутіна (нар. 1927) — українська художниця.
• Тетяна Яківна Лебедєва — українська державна діячка та медіаменеджрка.
• Віль Володимирович Ліпатов (1927—1979) — російський письменник.
• Ігор Сергійович Мірнов (нар. 1984) — російський хокеїст
• Дмитро Дмитрович Нагішкін (1909—1961) — російський письменник
• Дмитро Юрійович Носов (нар. 1980) — російський дзюдоїст, олімпійський медаліст.
• Лев Павлович Охотін (1911—1948) — член Верховної Ради Всеросійської фашистської партії.
• Дмитро Вікторович Саклаков (нар. 1969 р.),— поет-гуморист.
• Анатолій Олександрович Собчак (1937—2000) — російський політичний діяч, мер Санкт-Петербурга.
• Віталій Мефодійович Соломін (1941—2002) — російський актор.
• Юрій Мефодійович Соломін (нар. 1935) — російський актор, режисер.
• Аліна В'ячеславівна Стадник-Махиня (нар. 1991) — українська борчиня вільного стилю, чемпіонка чемпіонатів світу і Європи.
• Володимир Іванович Терещенко (нар. 1946) — український військовик. Генерал-лейтенант. Командувач Ракетних військ та артилерії ЗС України (1996—2000).
• Дмитро Борисович Тимчук (нар. 1972) — український військовий і політичний журналіст.
• Ходоровський Сергій Леонідович (1980—2016) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Володимир Петрович Шкідченко (нар. 1948) — військовий діяч України, генерал армії України.
• Омелян Михайлович Ярославський (1878—1943) — професіональний революціонер, радянський державний і партійний діяч.
• Чернявська Оксана Мирославівна — літератор.

•  
  Церква декабристів
•  
  Міський план, 1830
•  
  Амурська вулиця
•  
  Річка Чита
•  
  Міська адміністрація
•  
  Мечеть
•  
  Вокзал, 1910
•  
  Вокзал

• Аркуш карти N-49-143 Чита. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1983 р. Видання 1994 р. (рос.)

• На Вікімапії
• Администрация городского округа «Город Чита»
• Официальный сайт Читинской городской Думы
• Читинский городской портал
• Фотографии города Читы
• Вебкамери міста Чити
• Энциклопедия ЗабГГПУ^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
• Читинский государственный университет
• Старая Чита — История и краеведение Забайкалья

Це незавершена стаття з географії Забайкальського краю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.