Франсуа Бейль: французький композитор

Франсуа Бейль
фр. François Bayle
Основна інформація
Дата народження	27 квітня 1932[…] (91 рік)
Місце народження	Туамасіна, Мадагаскар
Громадянство	Франція
Професії	композитор
Вчителі	Олів'є Мессіан
Нагороди	Qwartz Electronic Music Awardsd
francoisbayle.fr
	Файли у Вікісховищі

Біографія

Народився 27 квітня 1932 року в Туамасіна, Мадагаскар. Тут він прожив 14 років, після чого разом з сім'єю переїхав до Франції. З 1946 по 1954 рік займався музичними дослідженнями в Бордо і почав наукові та літературні курси.

В 1954 році Бейль переїхав в Париж і почав працювати викладачем. З 1955 по 1959 рік навчався в Паризькій консерваторії по класу композиції у Олів'є Мессіана. В період 1960—1962 роки проходив літні курси в Карлхайнца Штокхаузена у Дармштадті.

В 1960 році Франсуа Бейль приєднався до групи музичних дослідників (GRM), яку очолював П'єр Шеффер. Навчався тут протягом більше двох років і продовжує працювати в даній організації до 1966 року. За рекомендацією Шеффера був керівником цієї групи в 1966-68 роках, об'єднавши її діяльність з діяльністю Французького «Institut National De l'Audiovisuel» (INA). На посаді керівника INA організовував семінари, симпозіуми, концерти, радіо передачі і ніші заходи, які були присвячені проблемам розвитку електронної, конкретної і акусматичної музики. У 1997 році Франсуа Бейль залишив GRM і заснував свою власну студію: лейбл Magison, в якому публікує переважно свої твори. Також він очолював комісію Симфонічне суспільство авторів, композиторів і музичних видавців (SACEM) з 2001 по 2007 рік.

Acousmonium

Головним технічним внеском Франсуа Бейля, безсумнівно, є створення «нової концепції оркестровки і просторової організації електронних звуків», яка отримала назву — Acousmonium. Цей пристрій забезпечує більшу свободу самовираження і реалізації композиторів художників акусматичної музики. Вона є джерелом багатьох робіт опублікованих в Ina-GRM Collection.

Творчі погляди

У світі електронного музичного мистецтва, Бейль вважається одним з найвидатніших композиторів; його вплив широко поширене (особливо у Франції, Європі та франкомовної Канаді) і його музика завоювала деякі з найпрестижніших музичних премій.

Конкретна музика зовсім не була музикою шумів. Все було в точності навпаки. У цій музиці використовувалися всі доступні нам ресурси, музика в якій використовувалися всі звуки нашого життя. Звуки конкретної музики подібно до фотографій і фільмів несуть в собі сенс і значення. Вони показують життя відповідно з нашим досвідом проживання в повсякденному світі

— Франсуа Бейль

У цьому суть нового простору, нового плацдарму для музики: потрібно працювати безпосередньо зі звуком, адже його можна зберігати як мультимедійний об'єкт, а отже, можна працювати з ним, як художник з полотном. Ми працюємо з відрізком часу, який став простором, - адже час, перетворений в матерію, стає простором, але все ж залишається часом. Час - найдорожча річ, адже це час нашого життя, час нашої уваги, час струму крові по венах, це найдорожча річ на світі!

Франсуа Бейль.

Нагороди і призи

Grand Prix des Compositeurs SACEM 1978
Grand Prix National du Disque 1981
Commandeur des Arts et Lettres 1986
Prix Ars Electronica Linz 1989
Grand Prix de la Musique de la Ville de Paris 1996
Grand Prix Charles Cros 1999 (pour l'ensemble du Catalogue CD Magison)
Chevalier de la Légion d'Honneur 1991
Officier dans l'Ordre National du Mérite 1997

Основні твори

1960 Points critiques (instrumental)
1962 Trois portraits d'un Oiseau-Qui-N'existe-Pas
1962 L'objet captif (instrumental)
1963 L'Archipel (quatuor à cordes)
1963 Pluriel, pour 19 instruments et haut-parleurs (in Concert Collectif du Grm)
1966 Lignes et points
1967 Espaces inhabitables
1969 Jeïta ou Murmure des eaux
1971 Trois Rêves d'oiseau
1969—1972 L'Expérience Acoustique [suite comprenant: 1-L"Aventure du Cri/2-le langage des fleurs/3-La preuve par le sens/4-L'épreuve par

le son/5-La philosophie du non]

1972 Purgatoire, d'après La Divine Comédie, de Dante
1973 Vibrations composées
1974 Grande polyphonie
1976 Camera oscura
1978 Tremblement de terre très doux
1979—1980 Erosphère [suite comprenant: 1-La fin du bruit/2-Tremblement de terre très doux/3-Toupie dans le ciel]
1982 Les Couleurs de la nuit
1980—1983 Son Vitesse-Lumière (suite comprenant: 1-Grandeur nature/2-Paysage, personnage, nuage/3-Voyage au centre de la tête/4-Le sommeil d'Euclide/5-Lumière ralentie)
1984 Aéroformes
1985 Motion-Emotion
1987—1988 Théâtre d'Ombres
1989 Mimaméta
1991 Fabulae [suite comprenant: 1-Fabula/2-Onoma/3-Nota/4-Sonora]
1994—1995 La main vide [suite comprenant: 1-Bâton de pluie/2-La fleur future/3-Inventions]
1996 Morceaux de ciels
1999 Jeîta-retour
1999 Arc (pour Gérard Grisey)
2000—2001 La forme du temps est un cercle [suite comprenant: 1-Concrescence/2-Si loin, si proche/3-Tempi/4-Allures/5-Cercles]
2002—2004 La forme de l'esprit est un papillon [suite comprenant: 1-Ombrages et trouées/2-Couleurs inventées]
2005 Univers nerveux
2008—2009 L'Oreille étonnée
2010 Rien n'est réel (suite comprenant: 1-Sensations/2-Perceptions)
2011 Deviner-devenir

Посилання

Примітки

-1'>↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119074451 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.

↑ SNAC — 2010.

↑ Filmportal.de — 2005.

[[:fr:Who's_Who_in_France|Who's_Who_in_France]]_—_[[:Париж|Paris]]:_1953._—_ISSN_[https://www.worldcat.org/issn/0083-9531_0083-9531];_[https://www.worldcat.org/issn/2275-0908_2275-0908][[d:Track:Q5924723]][[d:Track:Q90]]

-4">↑ Who's Who in France — Paris: 1953. — ISSN 0083-9531; 2275-0908

[1]

[2]