Трюфель: рід грибів

? Трюфель літній
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Гриби (Fungi) Підцарство: Вищі гриби (Dikarya) Відділ: Аскомікотові гриби (Ascomycota)] Підтип: Pezizomycotina Клас: Pezizomycetes Порядок: Пецицеві (Pezizales) Родина: Трюфелеві (Tuberaceae) Рід: Трюфель (Tuber)
Посилання
Вікісховище: Tuber EOL: 16356 NCBI: 36048 MB: 5629 IF: 5629

До справжніх трюфелів належать їстівні види, які вважають цінним делікатесом. «Трюфелями» називають й інші гриби зі схожими плодовими тілами, наприклад із родів Choiromyces, Elaphomyces та Terfezia. Серед них також є їстівні, але в кулінарії їх цінують значно менше. Інколи вони потрапляють у продаж як «фальшивий делікатес». Трюфелі можуть жити на глибині 30—50 см під землею. За деякими джерелами стало відомо, що трюфелі ростуть і в Україні.

Ростуть у лісах як сапротрофи або створюють мікоризу з коренями дерев. Деякі плодові тіла у розрізі за малюнком нагадують мармур. Міцелій трюфелів утворює мікоризу з корінням дуба, рідше граба. Розмножується спорами, як і всі гриби.

• Tuber aestivum — трюфель їстівний
• Tuber brumale — трюфель справжній чорний
• Tuber gibbosum;
• Tuber himalayensis — трюфель гімалайський;
• Tuber magnatum — трюфель італійський або трюфель п'ємонтський
• Tuber melanosporum — трюфель перигорський або трюфель чорний
• Tuber mesentericum;
• Tuber oregonense — трюфель орегонський
• Tuber sinensis — трюфель китайський
• Tuber borchii — трюфель Борха

Справжні трюфелі їстівні. Найбільше цінують такі: трюфель перигорський, італійський та зимовий. Ростуть насамперед у дубових та букових гаях Південної Франції та Північної Італії, де вони мають велике промислове значення. Мають грибний смак з присмаком підсмаженого насіння чи волоських горіхів та сильний характерний запах. Якщо потримати трюфель у воді, то він набуде присмаку соєвого соусу. Трюфелі шукають у диких гаях за допомогою спеціально навчених пошукових собак та свиней з тонким нюхом. Самостійно під листям можна знайти трюфель, якщо над ним літають мушки.

На відміну від поширеної хибної думки, трюфелі все ж таки можна культивувати. Перші вдалі спроби здійснили вже в 1808 році. Було помічено, що трюфелі росли поміж коренями тільки деяких дубів. У 1808 році Жозеф Талон (Joseph Talon) висадив жолуді з тих дубів, під якими знаходили трюфелі. Через декілька років, коли дерева виросли, під їхніми коренями знайшли трюфелі. В 1847 році Оґюст Руссо (Auguste Rousseau) засадив 7 гектарів таких жолудів і зрештою зібрав великий урожай трюфелів, за що отримав приз на всесвітній виставці в Парижі в 1855 році.

У кінці 19-го сторіччя трюфельними гаями було засаджено вже 750 км², з яких зібрали до 1000 тонн «чорних алмазів кулінарії». Однак внаслідок занепаду сільського господарства у Франції у 20-му сторіччі багато з трюфельних гаїв покинули. Кількість зібраних трюфелів з року в рік скорочується. В останні роки урожай цих грибів не перевищував 50 тон.

Існують французька, австралійська тощо технології вирощування трюфелів.

Трюфелі в косметології

Італійський концерн ISHI-Dafla Group виробляє з трюфелів косметику. За твердженням фірми, дослідження показали, що декілька крапель екстракту з трюфелів здатні значно зменшити глибину зморшок, підтягнути шкіру і буквально розчинити пігментні плями.

Білий, польський або троїцький трюфель має плодове тіло зі світлою м'якоттю, схоже зовнішнім виглядом та розмірам на картоплю; росте у лісах Західної Європи, України, Білорусі. Їстівний.

Серед так званих степових трюфелів, «томболанів»(рід Terfezia) теж є їстівні. Ростуть у Південній Європі, Північній Африці, Південно-Західній Азії — в Азербайджані та в Туркменістані.

В Україні зимовий трюфель росте в дібровах Лісостепу Правобережної України та Криму. Літній трюфель поширеніший у тому числі в дубових лісах Лісостепу східних регіонів країни. Зимовий трюфель утворює плодове тіло з листопада по березень, літній — у серпні–вересні.

•  
  Трюфель їстівний
  Tuber aestivum
•  
  Трюфель чорний
  Tuber brumale
•  
  Tuber gibbosum
•  
  Трюфель китайський
  Tuber indicum
•  
  Трюфель італійський
  Tuber magnatum
•  
  Трюфель перигорський
  Tuber melanosporum

• Трюфелі
• Аскомікотові гриби

• Ботаніка : курс лекцій для здобувачів ступеня вищої освіти «Бакалавр» напряму 6.090101 «Агрономія». – Ч. 1 / В.Г. Миколайчук. – Миколаїв : МНАУ, 2016. – С. 51. (PDF-файл [Архівовано 19 серпня 2019 у Wayback Machine.])
• Визначник грибів України : В 5-ти т. Том 2 : Аскоміцети / Морочковський С.Ф., Зерова М.Я. та ін. — Київ: Наукова думка, 1969. — 517 с. (DjVu-файл^{[недоступне посилання]})
• Зерова М. Я., Вассер С. П. Ïcтiвнi та отруйні гриби карпатських лісів. - Ужгород: Карпати, 1972. - С. 43, 44. (Читати он-лайн)
• Христюк П.М. Грибы. Очерк о съедобных и ядовитых грибах Крыма (Серия Природа Крыма). - Симферополь: Крым, 1966. - С. 9, 10.

• Трюфель // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Трюфель літній, трюфель їстівний Tuber aestivum Vitt [Архівовано 5 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Червона книга України
• Таксономія та опис на сайті mycobank.org [Архівовано 1 квітня 2022 у Wayback Machine.]
• Трюфелі в гастрономії [Архівовано 20 вересня 2010 у Wayback Machine.] (укр.)
• Трюфель. Технология выращивания трюфеля [Архівовано 17 жовтня 2015 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з мікології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.