Толкунова Валентина Василівна

Заслужена артистка РРФСР (1979). Народна артистка РРФСР (1987).

Толкунова Валентина Василівна
Основна інформація
Дата народження	12 липня 1946(1946-07-12)
Місце народження	Армавір, Краснодарський край, РРФСР, СРСР
Дата смерті	22 березня 2010(2010-03-22)[1][2] (63 роки)
Місце смерті	Москва, Росія
Причина смерті	рак головного мозку[d]
Поховання	Троєкуровське кладовище
Роки активності	1966 — 2010
Громадянство	Росія і СРСР
Професії	акторка, співачка, акторка дубляжу
Освіта	Московський державний університет культури і мистецтв і Російська академія музики імені Гнесіних (1971)
Співацький голос	сопрано
Інструменти	вокал[d]
Жанри	поп
Нагороди
Автограф
valentinatolkunova.ru
Файли у Вікісховищі

У 1966 році почала співати джазову музику в біг-бенді «ВІО-66» під управлінням Юрія Саульського. Через п'ять років Толкунова закінчила Музичне училище імені Гнесіних. Популярність до співачки прийшла в 1972 році після виступу в Колонному залі Будинку Союзів в Москві.

З 1973 року Толкунова працювала солісткою Москонцерту. У 1989 році на базі Москонцерту було створено Творче об'єднання «АРТ», художнім керівником якого стала Толкунова. У 1987 році їй було присвоєно звання народної артистки РРФСР.

Толкунова працювала з багатьма радянськими композиторами-піснярами — Едуардом Колмановським, Мікаелом Тарівердієвим, Павлом Аедоницьким, Віктором Успенським, Людмилою Лядовою, Олександрою Пахмутовою.

Народну любов співачці принесли пісні «Стою на полустаночке», «Я не могу иначе», «Носики-курносики», «Во всем мне хочется дойти до самой сути», «Я деревенская», «Поговори со мною, мама» та інші.

У 1974 році співачка вийшла заміж за журналіста-міжнародника Юрія Папорова, а через п'ять років у них народився син Микола.

• 1972 — «Стою на полустаночке»;
• 1973 — «Во всем мне хочется дойти до самой сути»;
• 1975 — «Комсомолу посвящается»;
• 1977 — «Носики-курносики»;
• 1982 — «Диалог у новогодней ёлки»;
• 1985 — «Если б не было войны» (подвійний альбом);
• 1986 — «Разговор с женщиной» (подвійний альбом);
• 1989 — «Серёжа»;
• 1992 — «Сорок пять»;
• 1995 — «Я не могу иначе»;
• 1997 — «Я деревенская»;
• 1997 — «Сон трава»;
• 2002 — «Мой придуманный мужчина».