Тайфунник Білоголовий: вид птахів

? Тайфунник білоголовий
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Буревісникоподібні (Procellariiformes) Родина: Буревісникові (Procellariidae) Рід: Тайфунник (Pterodroma) Вид: Тайфунник білоголовий
Біноміальна назва
Pterodroma lessonii (Garnot, 1826)
Ареал виду
Синоніми
Procellaria lessonii Aestrelata lessonii
Посилання
Вікісховище: Pterodroma lessonii Віківиди: Pterodroma lessonii ITIS: 174587 МСОП: 22698055 NCBI: 53673 Fossilworks: 83360

Мешкає в південній частині Тихого, Атлантичного та Індійського океанів. Вид названий на честь французького орнітолога і натураліста Рене Прімевера Лессона (1794–1849).

 

 

 

Білоголовий тайфунник — морський птах середнього розміру, середня довжина якого становить 40-46 см см, розмах крил 109 см, вага 580-810 г. Він вирізняється білою головою і помітними темними плямами навколо очей. Крила у птаха довгі, вузькі, хвіст довгий, загострений. Верхня частина тіла у нього блідо-сіра, верхні покривні пера крил і надхвістя контрастно темно-сірі. Нижня частина тіла переважно біла, нижня сторона крил темно-коричнювато-сіра. Дзьоб товстий, чорний, з великим, гострим гачком на кінці. Лапи рожевуваті або білуваті з чорними плямами на пальцях.

Білоголові тайфунники гніздяться на субантарктичних островах в південній частині Індійського і Тихого океанів, зокрема на острові Маккуорі, на Оклендських островах, на островах Антиподів і Кемпбелл, а також на островах Крозе, Кергелен та, можливо, на островах Принс-Едуард.

Білоголові тайфунники ведуть пелагічний спосіб життя, рідко наближуються до суходолу, за винятком гніздування, однак були зафіксовані поблизу берега під час штормової погоди. Вони живляться переважно кальмарами і ракоподібними, шукають їжу переважно вночі. Гніздування починається в жовтні, гніздяться розрідженими колоніями. Гніздо розміщується в норі, виритій у м'якому ґрунті або осипі, поблизу узбережжя або в глибині острова, на висоті до 300 м над рівнем моря.

МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція білоголових тайфунників становить приблизно 600 тисяч птахів. Їм загрожує хижацтво з боку інтродукованих хижих ссавців, зокрема кішок, щурів і свиней.

• Brooke, M. (2004): Albatrosses and Petrels Across the World. Oxford University Press, Oxford, UK. ISBN 0-19-850125-0
• Onley, Derek and Paul Scofield (2007) Albatrosses, Petrels and Shearwaters of the World Helm Field Guides ISBN 978-971-36-4332-9
• Harrison, Peter. Seabirds of the World: A Photographic Guide. Princeton University Press, Princeton, New Jersey, 1987, ISBN 0-691-01551-1
• Marchant S, Higgins PJ (1990) Handbook of Australian, New Zealand & Antarctic birds, Volume 1, Part A: Ratites to Petrels, Vol. Oxford University Press, Melbourne

Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.