Сільва Кошина: італійська акторка та модель

Народилася в Загребі, Королівство Югославія. Батько був греком і мав прізвище — Кошкіну (грец. Κοσκινού), а мати була полькою.

Вивчала фізику в університеті Неаполя. Стала переможницею «Міс Ді Таппа» туру велогонок в Італії (1954), була відома як модель. Дебютувала у кіно в комедії Каміло Мастрочінкве «Ми чоловіки чи капрали?» (1955). У 1956 році виконала роль Джулії в знаменитому фільмі П'єтро Джермі «Машиніст» (1956). В 50-х — початку 60-х років Сільва Кошина грала в італійських комедіях молоденьких симпатичних дівчат і фатальних жінок. Серед найкращих ролей цього періоду — Туга в комедії «Небезпечні дружини» (1958, реж. Луїджі Коменчіні) і Мара в стрічці «Молоді чоловіки» (1959, реж. Мауро Болоньїні), Кароліна в кримінальній стрічці «Вбивство в Монте-Карло» (1961, реж. Маріо Камеріні), Раї Осборн в кримінальній драмі Клода Соте «Дати дуба» (1965).  

Глядацьку популярність завоювала виконуючи ролі в історико-пригодницьких фільмах «Подвиги Геракла» (Іола, 1959, реж. Федеріко Тетті) і «Залізна маска» (Маріон, 1962, реж. Анрі Декуен), «Битва за Рим» (Теодора, 1968). Сільва Кошина з великим успіхом грала елегантних аристократок, жінок-вампірів.  

Наприкінці 1960-х років вийшла заміж за продюсера, власника кінофірми «Мінерва-філм» Раймондо Кастеллі. Виконала ролі другого плану у фільмах видатних режисерів — Федеріко Фелліні «Джульєтта і парфуми» (Сілва, 1965), Даміано Даміані «Найманий вбивця» (1961), Блазетті «Три казки про кохання» (1963). З 1967 року — актриса знімається в Голівуді. Знялася в декількох фільмах з голлівудськими зірками Кірком Дугласом і Полом Ньюманом, але очікуваного успіху ці кінострічки Сільві Кошині не принесли. У 1969 році повернулася до Італії.  

Сільва Кошина знялася у відвертій сесії для журналу «Плейбой» і хоча актрису знімав відомий фотограф Анджело Фронтоні, актриса не уникла критики на свою адресу. Еротичний образ Сільви Кошини був підкріплений у фільмі Мауро Болоньїні «Абсолют природності» (1969), поставлений за романом Г. Парізе.  

В 1970-1990-ті роки грала ролі старіючих красунь, графинь і баронес — Ерічетта в комедії Кастеллано і Моччіа «Ас» (1981), Мафальда Черадінні в молодіжному фільмі «Попелюшка-80» (1984, реж. Рікардо Малленоті), графиня в комедії «Ріміні, Ріміні» (1987, реж. Серджо Корбуччі) і ін. Останнім фільмом за участю Сільви Кошини стала стрічка режисера Енріко Троянді «C'è Kim Novak al telefono» (1993).  

У 1967 році номінувалася на Премію «Gold Laurel / Золотий лавр».  

Пішла з життя після тривалої хвороби на 62-му році життя.