Стале місто, або стійке місто, або екологічно чисте місто, або еко-місто — це місто, спроектоване з урахуванням впливу на довкілля, заселене людьми, які прагнуть оптимізувати використання енергії, води, продуктів харчування та відходів, а також виключити нерозумне вивільнення теплової енергії, забруднення повітря вуглекислим газом і метаном, забруднення води та ґрунтів.
На сьогодні все ще не існує узгодженого визначення для того, яким стабільне місто має бути, або повністю узгодженої парадигми компонентів включених до концепції. Загалом, експерти сходяться на думці, що стабільне місто має задовольняти потреби нинішнього покоління без зменшення можливостей для задоволення власних потреб майбутніми поколіннями.
Стійке місто має відповідати критеріям самозабезпечення з мінімальною залежністю від довкілля, а енергію виробляти за допомогою поновлюваних джерел. Складність ідеї полягає в тому, щоб залишити мінімально можливий екологічний слід та мінімізувати потенційне забруднення. Для цього потрібно ефективно використовувати землю, компостувати залишки використовуваних матеріалів, переробляти відходи або перетворювати їх в енергію. За умов дотримання визначеної тактики, загальний внесок міста у кліматичні зміни буде мінімальним.
Підраховано, що близько 50 % населення планети живе в містах і міських поселеннях. Ці великі спільноти створюють як проблеми, так і хороші можливості для екологічно спрямованих дій. Для того, щоб зробити місто більш стабільним, проектування та експлуатація будівель, а також спосіб життя і свідомість жителів мають бути повернені у бік стабільного мислення.
Екологічні міста формуються шляхом застосування різних методів. До них відносять:
Будівлі забезпечують інфраструктуру для функціонування міста та надають багато можливостей для демонстрації підтримки ідеї сталого розвитку. Така прихильність сталому розвитку в архітектурі передбачається на всіх етапах життєвого циклу будівлі — проектування, будівництво і перебудова. До архітектурних засобів прояву такої прихильності відносять наступні категорії.
Метою еко-промислового парку є залучення фірм і організацій до співпраці, щоб зменшити їх вплив на довкілля при одночасному підвищенні їх економічної ефективності. Співтовариство підприємств досягає цієї мети в рамках співробітництва в галузі управління довкіллям і ресурсами, як енергія, вода і матеріали. До компонентів для побудови еко-індустріального парку включають природні комплекси більш ефективного використання енергії. Промислові парки повинні бути побудовані, щоб вписатися в природні умови з метою зниження негативного впливу на довкілля, яке може бути досягнуто через попереднє проектування, озеленення, і вибір матеріалів. Наприклад, в штаті Мічиган існує екологічний парк, який зроблений майже повністю з перероблених матеріалів.
Міське фермерство це процес вирощування і розподілу продуктів харчування, а також вирощування тварин на території міста та прилеглих землях. Категорію міського фермерства відрізняють від сільського господарства, тому що вона інтегрована в міську економічну та екологічну системи. Такі зв'язки включають в себе використання міських жителів як робітників, використання типових міських ресурсів (наприклад, органічних відходів та міських стічних вод для зрошення), прямих зв'язків з міськими споживачами, прямий вплив на міську екологію (позитивний і негативний), тощо. В контексті створення стійкої міста, цей метод вирощування їжі економить енергію на транспортування їжі та економить витрати.
У багатьох містах на сьогодні проходить перехід від приміської моделі розростання до повернення до міського щільного заселення. Цей зсув у географічному розподілі населення призводить до утворення більш щільного ядра жителів міста. Ці жителі забезпечують зростаючий попит у багатьох галузях, що знаходить своє відображення в архітектурній структурі міста. Ця нова потреба може задовольнятись новим будівництвом або історичними відбудовами та реконструкціями. Більш щільне заселення не тільки викликає економію масштабу, але і підвищує ефективність інфраструктури.
LEED, або Лідерство в енергетичному та екологічному проектуванні, є міжнародно визнаною системою сертифікації зеленого будівництва. LEED надає будівлі статус екологічно раціонального проектування шляхом визначення наявності передового досвіду у ключових областях: підвищення ефективності водокористування, користування енергетики та атмосфери, матеріалів і ресурсів, якості внутрішнього середовища, підвищення обізнаності та освіти, інновації в галузі дизайну. Для того щоб будівля стала LEED сертифікованою принципи екологічної стійкості повинні бути пріоритетним в проектуванні, будівництві та експлуатації.
Як основний акцент розвитку сталого міста, транспорт намагається знизити залежність міста від використання парникових газів за рахунок використання екологічно чистого міського планування, транспортних засобів низького екологічного впливу, а також житлової близькості до міського центру. У зв'язку з тим, що на сьогодні на транспортні системи припадає майже чверть світових енергетичних викидів вуглекислого газу, необхідність реформування даної сфери життя стає очевидною.
Концепція вільних від автомобілів міст або міст з великими пішохідними зонами часто є частиною дизайну стійких міст.
Створена на базі принципів екологічного міського планування, концепція міської близькості є важливим елементом нинішньої і майбутньої стійких транспортних систем. Відповідно до концепції, міста повинні бути побудованими відповідно до кількості населення, пам'ятаючи про щільність заселення, так що витрати часу на дорогу значно зменшуються. Скорочення часу в дорозі дозволяє зменшити витрати палива, а також зосереджує увагу на альтернативних засобах пересування, таких як велосипед та ходьба.
Система сталого транспортування передбачає використання різноманітних економічних транспортних засобів з метою зменшення викидів парникових газів та попитом на паливо. У зв'язку із зростанням вартості енергії, ця стратегія стала дуже важливою, оскільки зменшує залежність для жителів міст від коливань цін на пальне.
З метою підтримання соціальної відповідальності властивої концепції сталого розвитку міст, реалізація сталого розвитку транспорту повинна включати доступ до транспорту для всіх рівнів суспільства. Для того, щоб зробити громадський транспорт більш зручним та таким, що відповідає концепції сталого транспорту, вартість поїздки повинна бути доступною і станції повинні бути розташовані не більш ніж у пішохідній відстані у кожному районі міста. Така система людям шукати можливості працевлаштування у всіх районах міста, що в свою чергу знижує безробіття і ряд пов'язаних з ними соціальних проблем, таких як злочинність, вживання наркотиків і насильства.
Південні міста Порту-Алегрі та Куритиба вважаються прикладами стабільності в контексті місто розбудови.
Індустріальний парк Калуннборге наводиться як приклад моделі промислової екології.
Було виділено 750 млн євро на проект будівництва 13 еко-міст. Особливі зелені зони повинні бути створені в таких містах як Бордо, Марсель, Гренобль, Ніцца і Страсбург.
Сьогодні в Україні утворено більш ніж 4,7 тисяч офіційних полігонів захоронення побутового сміття. Побутове і промислове сміття вже покриває більш 3 % території країни і має стійку тенденцію розростання. У рамках реалізації Національного проекту «Чисте місто» планується створення 10-ти пілотних міст, де будуть будуватися сміттєпереробні заводи. У Києві планується створення 4-х таких підприємств, кожний потужністю переробки по 300 тис. т на рік.
Одним із наріжних каменів сталого розвитку міст є впровадження відновлюваних джерел енергії.
Технології сонячної, вітрової, гідроенергетики, водневої та геотермальної енергії швидко розвиваються, забезпечуючи чисту та надлишкову енергію міським районам. Сонячні фотоелектричні (PV) системи на дахах і фасадах, вітрові турбіни в міських просторах і мікрогідроелектростанції на водних шляхах – це лише деякі приклади того, як міста використовують відновлювану енергію для зменшення викидів парникових газів і пом’якшення кліматичних змін.
Інтелектуальні електромережі, відомі як розумні мережі, забезпечують ефективний розподіл енергії та керування нею. Ці мережі об’єднують відновлювані джерела енергії, системи зберігання та механізми реагування на попит, оптимізуючи споживання електроенергії та зменшуючи втрати. Технології накопичення енергії, такі як вдосконалені батареї та маховичні накопичувачі енергії, доповнюють розумні мережі, накопичуючи надлишок енергії для використання в періоди пікового попиту або коли відновлювані джерела недоступні.
Сталі міста віддають перевагу практикам екологічного будівництва для будівництва екологічно чистих та енергоефективних структур. Будинки, розроблені з використанням пасивних технологій охолодження та опалення, оптимізоване природне освітлення та використання енергоефективних матеріалів, значно зменшують споживання енергії. Крім того, зелені дахи та вертикальні сади покращують міське біорізноманіття, покращують якість повітря та пом’якшують ефект міського теплового острова.
Ефективні транспортні системи мають вирішальне значення для сталого міського життя. Інтелектуальні транспортні технології, зокрема електромобілі, автономні транспортні засоби та системи громадського транспорту, змінюють міську мобільність. Електробуси (зокрема, з безконтактною зарядкою) та зарядні станції для електромобілів зменшують забруднення повітря та сприяють сталому розвитку.
У стійких містах відходи вважаються ресурсом, а не тягарем. Сучасні системи управління відходами, такі як сміттєпереробні заводи і анаеробні реактори, перетворюють органічні відходи й харчові відходи на біогаз або електроенергію. Інноваційні методи переробки та перетворення відходів в енергію, зокрема, в біопаливо, ще більше зменшують кількість відходів на звалищах, зберігають ресурси та підтримують циркулярну економіку.
Дефіцит води та забруднення вод, зокрема грунтових, є серйозними проблемами для міських територій. Сталі міста впроваджують передові технології управління водними ресурсами, такі як збір дощової води, переробка сірої води, обробка стічних вод та водоефективні системи зрошення. Інтелектуальні лічильники води та системи виявлення витоків оптимізують використання води та зменшують витрати, забезпечуючи більш стале та стабільне водопостачання.
Інтернет речей (IoT) з’єднує пристрої та датчики по всьому місту, надаючи дані в реальному часі про різні аспекти міського життя. IoT дозволяє використовувати рішення для розумних міст, включаючи розумне освітлення, водопостачання та зрошення, розумне управління відходами та інтелектуальне керування міським трафіком. Ці керовані даними підходи оптимізують розподіл ресурсів, покращують громадські послуги та покращують загальну ефективність міста.
Щоб сприяти продовольчій безпеці та зменшити екологічний слід виробництва продуктів харчування, стійкі міста використовують вертикальне землеробство та міське сільське господарство. Вертикальні ферми використовують гідропоніку або аеропоніку, максимізуючи простір і мінімізуючи споживання води. Міські сільськогосподарські ініціативи, такі як громадські сади та ферми на дахах, сприяють місцевому виробництву продуктів харчування та зміцнюють зв’язки між громадами. (див. також Пермакультура, Соларпанк)
This article uses material from the Wikipedia Українська article Стабільне місто, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.