Реймонд Бріггс

Досягши успіху серед критиків і популярності серед дорослих і дітей, він найбільше відомий у Великій Британії своїм оповіданням без слів «Сніговик» 1978 року, адаптованого у мультфільм для телебачення, а музичну адаптацію ставлять у театрах щоріздва.

Реймонд Бріггс
англ. Raymond Redvers Briggs
Народження	18 січня 1934(1934-01-18)[1][2][…] Вімблдон, Мертон, Великий Лондон, Лондон[d], Англія, Велика Британія[3]
Смерть	9 серпня 2022(2022-08-09)[4][6] (88 років)
	Брайтон, Брайтон і Гоув, Східний Сассекс, Південно-Східна Англія, Англія, Велика Британія[7]
Країна	Велика Британія[3][6]
Навчання	Університетський коледж Лондона[8], Школа образотворчого мистецтва Слейдаd[9][10][11], Central School of Art and Designd, Rutlish Schoold[12][13] і Wimbledon College of Artd[9][13]
Діяльність	ілюстратор, дитячий письменник, сценарист
Роки творчості	1954[14] — 2018[14]–2018[14]
Член	Королівське літературне товариство
Батько	Ernest Briggsd
Мати	Ethel Briggsd
Нагороди	Срібний стилосd (1979) член Королівського літературного товариства[d] Медаль Кейт Гріневейd (1973) Медаль Кейт Гріневейd (1966)
Реймонд Бріггс у Вікісховищі

У 1966 і 1973 роках Бріггс отримав медаль Кейт Грінвей від Британської бібліотечної асоціації за найкращу ілюстрацію дитячої книги. До 50-річчя медалі (1955—2005) комісія обрала книгу «Батько Різдва» (1973) однією з десяти робіт-переможців, які потрапили у список на обрання улюбленця нації. За свій внесок як дитячого ілюстратора Бріггс посів друге місце премії імені Г. К. Андерсена у 1984 році. Був покровителем Асоціації ілюстраторів.

Народився у Вімблдоні, графство Суррей (нині Лондон), у родині молочника Ернеста Редверса Бріггса (1900—1971) й Етель Боєр (1895—1971), колишньої покоївки, яка стала домогосподаркою, вони побралися у 1930 році. Під час Другої світової війни його евакуювали до Дорсета, а потім, наприкінці війни, він повернувся до Лондона.

Бріггс навчався у Рутлішській школі, на той час гімназія, займався малюванням мультфільмів з раннього дитинства і, попри спроби батька відрадити його від цього невигідного заняття, вивчав живопис у Вімблдонській школі мистецтв з 1949 до 1953 рік і типографіку у Центральній школі мистецтв.

З 1953 до 1955 рік він перебував на національній службі в Королівському корпусі зв'язку у Каттерику, де займався кресленням. У 1957 році закінчив Слейдську школу образотворчого мистецтва, де вивчав живопис.

Мистецьку кар'єру розпочав як художник, але незабаром переорієнтувався на ілюстратора і почав працювати над дитячими книгами. У 1958 році він створив ілюстрації для антології казок Рут Меннінг-Сандерс «Peter and the Piskies: Cornish Folk and Fairy Tales», опубліковану Oxford University Press. У 1961—1986 роках Бріггс, за сумісництвом, викладав курс ілюстрування у Брайтонській школі мистецтв; одним із його учнів був Кріс Рідделл — володар трьох медалей Грінвей. Бріггс був близький до отримання медалі Кейт Грінвей у 1964 році за збірку дитячих віршів «Fee Fi Fo Fum» й отримав її у 1966 році за ілюстрації до видання Гамільтона «Матінка Гуска». Згідно з ретроспективною презентацією бібліотекарів, «The Mother Goose Treasury» — «це збірка з 408 традиційних й улюблених віршів і дитячих віршів, проілюстрованих понад 800 кольоровими малюнками молодого Реймонда Бріггса».

Перші три важливі роботи Бріггса як автора й ілюстратора були у форматі коміксів, а не окремого тексту й ілюстрацій, типових для дитячих книжок; усі три вийшли друком у Hamish Hamilton. «Батько Різдва» (1973) і його продовження «Батько Різдва йде у відпустку» (1975) зображує скнару Батька Різдва, який безперервно скаржиться на «квітучий сніг». Перша частина принесла другу медаль Грінвей. Пізніше їх екранізували. Третім раннім «коміксом» Hamilton був «Fungus the Bogeyman» (1977), у якому розповідається про один день з життя буки представника робітництва.

«Сніговик» (Hamilton, 1978) був повністю безслівним і проілюстрований лише кольоровими олівцями. Робота була частково мотивована його попередньою книгою; Бріггс писав, що «протягом двох років я працював над „Fungun“, похований серед бруду, слизу та слів, тому… я хотів зробити щось чисте, приємне, свіже, безмовне та швидке». За цю роботу Бріггс претендував на третю медаль Грінвей. Того ж року Random House випустила американську версію, за яку Бріггс отримав премію Boston Globe–Horn Book у категорії серед книжок-картинок. У 1982 році вийшла анімаційна адаптація британського телеканалу Channel 4 з коротким вступним текстом Девіда Бові. У 1982 році мультфільм отримав номінацію на премію «Оскар» за найкращий короткометражний анімаційний фільм і з того часу щороку показувався на британському телебаченні (за винятком 1984 року). Напередодні Різдва 2012 року, 30 років з виходу оригіналу, продемонстровано продовження «Сніговик і Сніговий собака».

Бріггс продовжував працювати у подібному форматі, але з більшою кількістю контенту для дорослих, зокрема «Джентльмен Джим» (1980), похмурий погляд на судові процеси над представниками робітництва Джимом і Гільдою Блоггсами, історія тісно пов'язана з його батьками. У графічному романі «Коли віє вітер» (1982) перед довірливою й оптимістичною парою Блоггс постають жахіття ядерної війни. Робота отримала похвалу Палати громад за своєчасність й оригінальність. Бріггс надихнувся ідеєю після перегляду документальної програми «Панорама» про дії у випадку ядерних непередбачених ситуацій, а щільний формат сторінки був натхненний мініатюрною версією «Батька Різдва» швейцарського видавця. Книгу адаптували у радіоспектакль з Пітером Саллісом у головній чоловічій ролі, а згодом на анімаційний фільм з Джоном Міллзом і Пеггі Ашкрофт. «The Tin-Pot Foreign General and the Old Iron Woman» (1984) — викриття Фолклендської війни.

Дружина Бріггса Джин, яка хворіла на шизофренію, померла від лейкемії у 1973 році, через два роки після смерті його батьків. Дітей у них не було.

Наприкінці свого життя Бріггс жив у маленькому будинку у Вестместоні, Суссекс. Його багаторічна партнерка Ліз померла у жовтні 2015 року від хвороби Паркінсона. Бріггс продовжував працювати над написанням й ілюструванням книг.

Бріггс заявляв, що раніше був затятим прихильником Лейбористської партії, хоча втратив віру з приходом Джеремі Корбіна.

Помер від пневмонії у Брайтоні 9 серпня 2022 року у віці 88 років.

У 1992 році Бріггс отримав премію Курта Машлера, або «Еміль» за написання й ілюстрування графічної новели «Людина» про хлопчика та гомункула. Премія щороку відзначала одну британську дитячу книжку за поєднання тексту й ілюстрації. Його графічний роман «Етель й Ернест», який описує 41-річний шлюб його батьків, отримав нагороду «Найкраща ілюстрована книга» на British Book Awards у 1999 році. У 2016 році роман адаптували у мальований анімаційний фільм. У 2012 році він став першим, кого включили до Зали слави British Comic Awards.

У 2014 році Бріггс отримав премію Phoenix Picture Book Award від Асоціації дитячої літератури за книгу «Ведмідь» (1994). Комісія з нагороди заявила:

З дивовижними перегортаннями сторінок, вдалими паузами та бездоганними діалогами Бріггс передає драму та гумор стосунків між дитиною та дорослим і дитиною та ведмедем, піддаючи сумніву природу уяви та реальності. Як книжка-картинка, представлена у форматі графічного роману, з першою публікацією твору Бріггса він був новаторським, і залишається передовим через двадцять років у своїй творчій єдності тексту та зображення.

Премія імені Г. К. Андерсена Міжнародної ради з дитячої та юнацької книги — найвища нагорода для письменника чи ілюстратора дитячих книжок. У 1984 році Бріггс був одним із двох учасників- ілюстраторів.

Лавреат низки нагород за окремі роботи.

• 1966 Медаль Кейт Грінвей за «Мама Гуска»
• 1973 Медаль Кейт Грінвей за «Батько Різдва»
• 1977 Премія Френсіса Вільямса за ілюстрацію (Музей Вікторії та Альберта) «Батько Різдва»
• 1979 Премія Boston Globe–Horn Book (США), за «Сніговик»
• 1979 Премія «Срібне перо» (Нідерланди)
• Children's Rights Workshop Other Award
• 1982 Премія Френсіса Вільямса за ілюстрацію за «Сніговик»
• 1992 Премія Курта Машлера за «Сніговик»
• 1992 Дитячий автор року, British Book Awards
• 1998 Ілюстрована книга року, British Book Awards, за «Етель й Ернест»
• Зал слави British Comic Awards 2012
• Премія «Фенікс» з картинками 2014 року за «Ведмідь»
• «Fee Fi Fo Fum» (1964) і «Сніговик» (1978) друге місце медаль Грінвей
• «Уг» — срібний призер премії Nestlé Smarties Book Prize 2001 року.

У постійній колекції Національної портретної галереї у Лондоні зберігається кілька фотопортретів Бріггса.

Бріггс став командором Ордена Британської імперії у 2017 році на честь дня народження королеви за заслуги у літературі. Ніколет Джонс написала книгу про його творчий шлях «Реймонд Бріггс: Ілюстратори», опубліковану у 2020 році.

• Peter and the Piskies: Cornish Folk and Fairy Tales (1958), переказано Рут Меннінг-Сандерс та проілюстровано Бріггсом
• The Fair to Middling (1959), Артур Колдер-Маршалл. Руперт Гарт-Девіс, Лондон
• The Strange House (1961), Бріггс
• Midnight Adventure (1961), Бріггс
• Ring-a-ring o' Roses (1962), збірка дитячих віршів
• Sledges to the Rescue (1963), Бріггс
• Fee Fi Fo Fum (1964) — книжка-картинка дитячих віршів
• The Mother Goose Treasury (Hamilton, 1966), від Mother Goose — лауреата медалі Кейт Грінвей
• The Christmas Book (1968), Джеймс Рівз
• Shackleton's Epic Voyage (1969), Майкл Браун
• Jim and the Beanstalk (1971), Бріггс
• Father Christmas (1973), Бріггс — лавреат медалі Кейт Грінвей
• Father Christmas Goes on Holiday (1975), Бріггс
• Fungug the Bogeyman (1977), Бріггс
• The Snowman (1978)
• Gentleman Jim (1980), Бріггс
• Коли віє вітер (1982), Бріггс
• The Tin-Pot Foreign General and the Old Iron Woman (1984), Бріггс
• All in a Day (1986), автор Міцумаса Анно, ілюстрації Анно й інших
• Unlucky Wally (1987)
• Unlucky Wally 20 Years On (1989)
• The Man (1992), Бріггс
• The Bear (1994), Бріггс
• Ethel & Ernest (1998)
• Ug: Boy Genius of the Stone Age (2001), Бріггс
• The Adventures of Bert, Аллан Алберг (2001)
• A Bit More Bert,, Аллан Алберг (2002)
• The Puddleman (2004)
• Notes from the Sofa (2014)

• The Snowman (1982)
• Коли віє вітер (1983), радіоадаптація BBC з Пітером Саллісом і Брендою Брюс
• Коли віє вітер (1983) Малий театр, Брістоль і театр Вайтголл, Лондон.
• Коли дме вітер (1986) кіноекранізація з Пеггі Ашкрофт і Джоном Міллсом
• Father Christmas (1991)
• The Bear (1998)
• Ivor the Invisible (2001)
• Fungun the Bogeyman (2004)
• Gentleman Jim (2008) радіоадаптація BBC
• Father Christmas тетральна постановка театр Лірик, 2012
• Fungun the Bogeyman (2015) 3-серійна телевізійна адаптація за участю Тімоті Сполла та Вікторії Вуд, показана на Sky1 у грудні 2015 року
• Ethel & Ernest (2016)