«Плата за страх» (фр.
Фільм здобув головні нагороди Берлінського і Каннського кінофестивалів, а також премію BAFTA за найкращий фільм . Визнаний однією з вершин жанру. Наприкінці 1980-х років стрічку однією з перших було кольоризовано. На 1 березня 2024 року фільм займав 205-ту позицію у списку 250 кращих фільмів за версією IMDb.
Плата за страх | |
---|---|
Le salaire de la peur | |
Жанр | пригодницький / трилер |
Режисер | Анрі-Жорж Клузо |
Продюсер | Раймон Бордері, Анрі-Жорж Клузо |
Сценарист | Жером Геронімі, Анрі-Жорж Клузо |
На основі | Плата за страх Жоржа Арно |
У головних ролях | Ів Монтан Шарль Ванель |
Оператор | Арман Тірар |
Композитор | Жорж Орік |
Художник | René Renouxd |
Кінокомпанія | CICC • Filmsonor, Vera Films • Fono Roma |
Дистриб'ютор | Distributors Corporation of Americad і Netflix |
Тривалість | 131 хв. |
Мова | французька, іспанська англійська, німецька італійська, російська |
Країна | Італія Франція |
Рік | 1953 |
Дата виходу | 22 квітня 1953 (Франція) |
Касові збори | 6 944 306 (переглядів у Франції) |
IMDb | ID 0046268 |
Рейтинг | IMDb: |
Плата за страх у Вікісховищі |
Дія фільму відбувається в 1947 році у Гватемалі, в районі, де добувають нафту. Початкові сцени розгортаються в одному з жебрацьких, глухих поселень. Окрім метисів та індіанців, в селі влаштувався білий набрід: пройдисвіти й бродяги усіх мастей. Немає серйозної роботи, немає грошей, щоб звідси поїхати. Усім заправляє американська нафтова компанія, єдине велике підприємство в регіоні.
Головний герой — Маріо (Ів Монтан), чоловік 30 років, безробітний. Єдина цінність у його будинку — квиток паризького метрополітену, що дбайливо зберігається під склом. Його сусід Луїджі — «типовий італієць», працює на будівництві. Лікарі повідомляють Луїджі, що якщо він не змінить клімату й роботу, то його чекає неминуча смерть: в його легенях величезна кількість цементного пилу. У місто приїжджає колишній гангстер Джо, що купив «квиток за п'ятдесят доларів», навіть не запитуючи пункту призначення. Він зав'язує дружбу з Маріо. Майже відразу Джо розуміє, що потрапив в діру, покинути яку можна лише дивом.
Перші сорок хвилин фільму герої переважно знайомляться між собою, нидіють через неробство і провокують один одного на бійки. Проте монотонна течія стрічки різко змінюється при першій згадці нітрогліцерину. Сталася катастрофа: одна з далеких бурових злетіла у повітря. Загинули люди. Загасити велетенський факел, що реве, можна тільки спрямованим вибухом. Нафтова компанія пропонує роботу для чотирьох добровольців: доставити дві вантажівки на аварійну свердловину. На старих вантажівках поганими дорогами належить везти рідкий нітрогліцерин в каністрах: один поштовх — і на місці вибуху залишиться тільки величезна яма. Попри небезпеку, багато хто зголошується добровольцем, але в результаті в рейс вирушили четверо — Маріо, Джо, Луїджі та колишній підривник Хуан Бімба — за книгою, учасник іспанської війни.
Маріо і Джо знайомляться з перших хвилин. Щоб отримати місце за кермом, Джо намагається шантажувати керівника місцевого відділення нафтової компанії О'Брайєна. Коли це не вдається, Джо напиває одного з шоферів, вибраних для поїздки, щоб їхати замість нього (сцени вбивства Смерлоффа немає у фільмі Клузо. У рімейку — фільм «Чаклун» Вільяма Фрідкіна — показують труп убитого).
По дорозі обидва екіпажі чекає безліч випробувань, головна з яких, — постійний, гнітючий страх.
Ів Монтан | ···· | Маріо |
Шарль Ванель | ···· | Джо |
Фолько Луллі | ···· | Луїджі |
Петер ван Ейк | ···· | Бімба |
Вера Клузо | ···· | Лінда |
Вільям Таббс | ···· | Білл О'Брайєн |
Даріо Морено | ···· | Ернандес |
Зйомки фільму проходили на півдні Франції. Цвинтар, побудований для фільмування біля Марселя (повз нього проїжджають вантажівки), існує й досі. У фільмі використовуються дві вантажівки — «Додж» T110 вантажністю 3 тонни, що випускався канадським відділенням фірми «Крайслер», і тривісний «Вайт-666» (також випускався під марками «Броквей», «Корбітт», FWD, «Ворд ля Франс») вантажністю 6 тонн (а не 10, як згадується у фільмі).
Під враженням від міжнародного успіху «Плати за страх» було знято два американських рімейки: «Пекельна дорога» (Violent Road, 1958, режисер Говард Кох) і «Чаклун» (Sorcerer, 1977, режисер Вільям Фрідкін). У фільмі 1958 року шофери везуть на трьох машинах компоненти ракетного палива — азотну кислоту, пероксид водню та гідразин. Одним з водіїв є винахідник нового складу палива. У фільмі «Чаклун» небезпечним вантажем є зада́внені динамітні шашки, з яких виділяється нітрогліцерин, скупчуючись на дні паперових пакувальних пакетів.
Нагороди та номінації фільму «Плата за страх» | |||||
---|---|---|---|---|---|
Рік | Кінофестиваль/кінопремія | Категорія/нагорода | Номінант | Результат | |
1953 | Берлінський кінофестиваль | Золотий ведмідь | Плата за страх | Перемога | |
6-й Каннський міжнародний кінофестиваль | Гран-прі | Перемога | |||
1954 | Премія Синдикату французьких кінокритиків | Найкращий фільм | Перемога | ||
1954 | Блакитна стрічка | Найкращий фільм іноземною мовою | Перемога | ||
1955 | Премія BAFTA | Найкращий фільм з будь-якої країни | Перемога |
This article uses material from the Wikipedia Українська article Плата за страх, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.