Оскар Пітерсон

Поряд з Артом Тейтумом уважається унікальним віртуозом, майстром феноменальної техніки (його називають «джазовим Лістом»), що прагнув зблизити джаз й академічну музику. Насправді його майстерність навернула до джазу багатьох серйозних меломанів, а його джазові етюди (Jazz Exercices) стали в усім світі частиною початкової музичної освіти.

Оскар Пітерсон
англ. Oscar Peterson
Народився	15 серпня 1925(1925-08-15) Монреаль
Помер	23 грудня 2007(2007-12-23) (82 роки) Міссісога, Канада ·ниркова недостатність
Поховання	Erindaled
Країна	Канада[1]
Місце проживання	Монреаль
Діяльність	джаз
Alma mater	Торонтська консерваторія і High School of Montreald
Вчителі	Paul de Markyd[3], Lou Hooperd[3], Johnny Holmesd і Daisy Sweeneyd
Знання мов	англійська
Членство	The Oscar Peterson Triod і Roy Eldridge Quartetd
Роки активності	з 1945
Жанр	джаз[4][5][…], Бібоп[7], Hard bop[8][9][10], Третя течія[11][12], блюз[13][14] і фанк[15]
Брати, сестри	Daisy Sweeneyd
Нагороди	Музична зала слави Канадиd премія генерал-губернатора з виконавських мистецтвd Glenn Gould Prized (1993) Praemium Imperiale (1999) BBC Jazz Awardsd Loyola Medald (1997) Dr. Martin Luther King Jr. Achievement Awardd (1986) Grammy Award for Best Jazz Instrumental Albumd (1974) Музична зала слави Канадиd (1978) Grammy Award for Best Jazz Performanced (1977) Музична зала слави Канадиd (1978) Grammy Award for Best Jazz Performanced (1978) Grammy Award for Best Jazz Performanced (1979) Grammy Award for Best Jazz Performanced (1990) почесний доктор Університету Лаваляd (1985) Канадська Алея слави (2013)
IMDb	ID 0677328
Сайт	oscarpeterson.com
Медіафайли у Вікісховищі

В основі творчості Пітерсона — елементи свінгу й бібопа, а репертуар складали, як правило, відомі мелодії (піаніст записав кілька альбомів з піснями популярних американських композиторів — Гершвіна, Портера, Керна, Арлена, Воррена й інших), що, на думку критика Джеймса Коллієра, допомагало «зробити джаз доступнішим».

Учився грати на трубі, але в 11 років у нього був виявлений туберкульоз і тоді він всю увагу переніс на фортепіано, яким займався із шести років. В 14 років став призером конкурсу й одержав право регулярно виступати в радіошоу. Грав в оркестрі Джонні Холмса — найкращому канадському біг-бенді 40-х років, організував тріо для виступів у монреальских клубах.

У вересні 1949 року Норман Гренц умовив його виступити в Нью-Йорку в Карнегі-холі, і з того часу він став постійним артистом антрепризи Jazz At The Philharmonic. Перше тріо складалося з фортепіано, гітари (Ірвінг Ешбі, потім Барні Кессел і Херб Елліс) і контрабаса (Рей Браун). Після відходу Херба Елліса Пітерсон замінив гітару на ударні інструменти (першим барабанщиком тріо став Ед Тігпен). Тріо об'їздило увесь світ з антрепризою Гренца Jazz At The Philharmonic, записало понад 150 альбомів.

Як блискучий акомпаніатор Пітерсон співпрацював з багатьма видатними вокалістами й інструменталістами, серед яких Біллі Холідей, Елла Фіцджеральд, Луї Армстронг, Діззі Гіллеспі, Лестер Янг, Каунт Бейсі, Коулмен Хокінс і багато хто інших. На початку 60-х років відкрив у Торонто (Канада) Просунуту школу сучасної музики, представив свою композицію Canadian Suite. З кінця 60-х років виступав із сольними концертами і як і раніше із тріо (іноді з гітарою, іноді з ударними), у якому в різний час грали контрабасисти Сем Джонс, Джордж Мраз, Нільс-Хенніг Ерстед-Педерсен, барабанщики Луїс Хайес, Джейк Ханна, Мартін Дрю, гітаристи Барні Кессел, Джо Пас. В 1974 виступав в у Таллінні (з Ерстед-Педерсеном і Джеймсом Ханной), у Москві з вини Госконцерта виступи були зірвані. В 1993 році переніс інсульт, став виступати рідко й грав тільки правою рукою.

У 2004 році одна із центральних площ у Торонто була названа його ім'ям.