Народний фронт Естонії (ест.
13 квітня 1988 року у вечірній передачі Естонського телебачення «Подумаємо ще» (ест. «Mõtleme veel») під час бесіди про шляхи використання ініціативи громадян Едгар Савісаар озвучив думку про створення демократичного руху на підтримку перебудови — Народного фронту. Тієї ж ночі було створено ініціативну групу та складено декларацію Народного Фронту. Одним із найактивніших членів ініціативної групи був академік Віктор Пальм, який став одним із його лідерів у Тарту. 1-2 жовтня того ж року в Талліннській міській концертній залі відбувся установчий з'їзд.
23 серпня 1989 року народні фронти прибалтійських республік організували живий ланцюг через всі три республіки, відомий під назвою Балтійський шлях (ест. Balti kett).
18 березня 1990 року відбулись вибори до Верховної Ради Естонської РСР, на яких НФ здобув 24 % голосів. Зі 105 чоловік, які проходили кандидатами за списком НФЕ, депутатські мандати отримали 45. Савісаар сформував уряд, що складався здебільшого з членів Народного фронту. 12 жовтня 1991 року на базі НФЕ була створена Народно-центристська партія, яка згодом отримала назву Центристської партії.
Народний фронт припинив свою діяльність 13 листопада 1993 року
У програмі та хартії Народного фронту Естонії від 1988 року були зафіксовані такі положення:
This article uses material from the Wikipedia Українська article Народний фронт Естонії, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.