Пам'ятник Мідний Вершник

Мідний вершник
59°56′11″ пн. ш. 30°18′07″ сх. д. / 59.93655556002777729° пн. ш. 30.302169440027778791° сх. д. / 59.93655556002777729; 30.302169440027778791 30°18′07″ сх. д. / 59.93655556002777729° пн. ш. 30.302169440027778791° сх. д. / 59.93655556002777729; 30.302169440027778791
Тип	монументальна скульптураd
Статус спадщини	об'єкт культурної спадщини РФ федерального значенняd
Країна	Росія
Розташування	Санкт-Петербург
Архітектурний стиль	класицизм
Скульптор	Етьєн Моріс Фальконе
Матеріал	бронза, граніт
Висота	10,4 м
Засновано	1768
Встановлено	1782 рік
Стан	Діючий
Мідний вершник (пам'ятник) (Росія)
Мідний вершник у Вікісховищі

Мідний вершник (рос. Медный всадник) — кінний пам'ятник Петру І у Санкт-Петербурзі, споруджений 1782 року з нагоди сторіччя від часу сходження Петра І на престол Московського царства (від 1721 — Російська імперія). Це перший кінний пам'ятник у Росії та найвідоміший монумент Петра І.

Після воцаріння Катерини ІІ Сенат запопадливо вирішив на славу нової імператриці спорудити пам'ятник їй. Але сама Катерина сприйняла ідею про будівництво прижиттєвого пам'ятника самій собі як прояв грубої улесливості. Діючи дуже далекоглядно самодержиця вирішила звести пам'ятник не собі, а засновнику міста Петру І, щоб показати себе наступницею починань першого російського імператора, розраховуючи принагідно, що пам'ятник послужить не тільки славі Петра, а й також її власній.

Восени 1764 року Сенат прийняв указ про необхідність донесення головним директором Канцелярії будівель І. І. Бецьким до імператриці питання про вирішення подальшої долі пам'ятника Петру І роботи Бартоломео Растреллі та Алесандро Мартеллі. Цю статую було відлито з бронзи ще за велінням Єлизавети Петрівни, але у зв'язку з її кончиною монумент так і не був встановлений. 17 жовтня 1764 року Бецькой повідомляв Сенату, що імператриця не схвалила проект пам'ятника, тому що він не настільки грандіозний, аби представляти великого монарха і слугувати окрасою столичного міста. В той же час імператриця зволила повеліти Бецькому зібрати досконаліші проекти монумента від відомих художників.

Пошуками скульптора для майбутнього пам'ятника активно цікавилася і сама Катерина ІІ, з цього питання вона багато листувалася з російським посланником в Парижі князем Д. О. Голіциним і відомим філософом Дені Дідро.

•  
  Дені Дідро
•  
  Д. Голіцин
•  
  Катерина ІІ
•  
  I. Бецькой

• Переписка императрицы Екатерины II с Фальконетом // Сборник Императорского русского исторического общества. — Т. XVII. — СПб., 1876.
• Hildebrandt, Edmund. Leben, Werke und Schriften des Bildhauers E.- M. Falconet. — Strassburg: Heitz and Mündel, 1908. — 226 s.
• Либрович С. Ф. История Медного всадника. (В 7 вып.). — Вып. 1 — 7. Бесплатное приложение к журналу «Задушевное Слово». Пг.- М. Т-во М. О. Вольф, 1916 (теж саме окремим виданням див.: Либрович С. Ф. История Медного всадника. — Петроград; Москва: т-во М. О. Вольф (Петроград), 1916. — 88 с.: фронт. (ил.))
• Зарецкая З. В. Фальконе. — 2-е изд., доп. — Л.: Аврора, 1970. — 48 с. [Архівовано 16 вересня 2016 у Wayback Machine.]
• Андросов С. О. О статуе Петра Великого работы Фальконе // Феномен Петербурга. Труды Междунар. конф., состоявшейся 3-5 нояб. 1999 г. во Всерос. музее А. С. Пушкина. — С.- Пб., 2000.
• Пыляев М. И. Старый Петербург. Рассказы из былой жизни столицы. — С. — Пб.: Паритет, 2002. — 480 с. — С. 265—267 (ця книга в PDF^{[недоступне посилання з липня 2019]}).
• Alexander M. Schenker. The Bronze Horseman: Falconet's Monument to Peter the Great. — New Haven: Yale University Press, 2003. — xv, 398 pp. Notes. Bibliography. Index. Illustrations. Photographs.
• Вагеманс Эммануэль (Бельгия). Петр Великий, Фальконе и Радищев, или Сброшенный с пьедестала самодержец // Человек между Царством и Империей. Сборник материалов международной конференции. Под ред. М. С. Киселевой. — М., РАН — Институт человека, 2003. — 515—525.
• Шенкер А. М. Медный всадник. Памятник и его творцы / пер. Т. Бузина; отв. ред. Д. М. Буланин. — СПб.: Дмитрий Буланин, 2010. — 415 с.
• Русинова О. Е. Образец для подражания: Этьен Морис Фальконе, скульптура и литература. — СПб.: Издательство Европейского университета в Санкт-Петербурге, 2012. — 245 с., ил.
• Корепанов Н. С. Медь для «Медного всадника» // Уральский исторический вестник. — 2012. — № 2 (35). — С. 127—130. [Архівовано 12 лютого 2019 у Wayback Machine.]

Зовнішні відеофайли
	Скільки років мегалітам Петра на YouTube // Председатель СНТ. — 2019. — 20 вересня. (рос.)

• Ильина Т. В. Русское искусство XVIII века. — М.: Высшая школа, 1999. С. 270—274.
• Медный всадник (1782 г.) / Сто великих памятников // Д. К. Самин. — М. : Вече, 2002. — 480 с. — (100 великих). — ISBN 5-7838-0875-X. [Архівовано 21 вересня 2016 у Wayback Machine.]
• Романов Александр. Дерзновению подобно… // История. Приложение к газете «Первое сентября». — 2003. — Июнь (№ 22). — С. 14 — 15. — Библиогр.: с. 15 (5 назв.) [Архівовано 26 серпня 2016 у Wayback Machine.]
• Маркиз де Верак об открытии памятника Петру I в Санкт-Петербурге 18 августа 1782 года // Россия и Франция XVIII—XX века, Вып. 6. М. Наука. 2005. [Архівовано 31 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
• Этьен Морис Фальконе (1716—1791) / Сто великих скульпторов // Сост. С. А. Мусский. — М.: Вече, 2007. — 480 с.: ил. — (100 великих). [Архівовано 21 вересня 2016 у Wayback Machine.]
• Мегалит наших дней — Гром-камень под Петром // «Альтернативная история»
• История Российской империи. Шедевры Фальконе [Архівовано 11 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
• Гром-камень и его перевозка в Санкт-Петербург. Извлечение из труда И. Г. Бакмейстера 1786 г.
• Создание модели и отливка памятника Петру I в Санкт-Петербурге. Извлечение из труда И. Г. Бакмейстера — 1782—1786 г.
• Открытие памятника Петру I в Санкт-Петербурге. 7 августа 1782 г. Извлечение из труда И. Г. Бакмейстера. 1786 г.
• Откуда город? Глава 6. Медный всадник, кто же ты на самом деле? [Архівовано 14 жовтня 2016 у Wayback Machine.]