Мая Енджелоу: американська письменниця, поетка та активістка

Мая Енджелоу
Maya Angelou
Ім'я при народженні	Маргарит Енн Джонсон
Псевдонім	Мая Енджелоу
Народилася	4 квітня 1928(1928-04-04)[1][2][…] Сент-Луїс, Міссурі, США
Померла	28 травня 2014(2014-05-28)[2][3][…] (86 років) Вінстон-Сейлем, Північна Кароліна, США ·хвороба
Громадянство	США
Національність	афроамериканці[5][6][7]
Діяльність	письменниця і поетеса США XX століття
Сфера роботи	поезія і есей
Alma mater	George Washington High Schoold і California Labor Schoold
Заклад	Wake Forest Universityd
Мова творів	англійська
Роки активності	1966—2014
Жанр	автобіографія
Magnum opus	I Know Why the Caged Bird Singsd, On the Pulse of Morningd, And Still I Rised і Even the Stars Look Lonesomed
Членство	Альфа Каппа Альфаd
У шлюбі з	Paul du Feud[8]
Автограф
Премії	Пулітцерівська премія Премія «Золотий орел»
Сайт: офіційний сайт
Мая Енджелоу у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Ма́я Енджелоу ((англ. Maya Angelou, справжнє ім’я — Маргарет Енн Джонсон, англ. Marguerite Ann Johnson); 4 квітня 1928, Сент-Луїс, США – 28 травня 2014, Вінстон-Сейлем, США) — американська феміністська письменниця і поетеса. Авторка семи автобіографій, п’яти збірок есеїв, кількох поетичних книг, низки п’єс, кіносценаріїв, телешоу. Має багато нагород й понад тридцять почесних докторських ступенів. ЇЇ книга «Я знаю, чому птаха в клітці співає» («I Know Why the Caged Bird Sings») принесла Маї всесвітнє визнання. У ній подано хроніку життя М. Енджелоу до 16 років.

Брала активну участь в русі за громадянські права. Працювала з Мартіном Лютером Кінгом і Малкольмом Іксом. 1993 року продекламувала свій вірш «На пульсі ранку» (On the Pulse of Morning) під час інавгурації президента Білла Клінтона.

Попри спроби заборонити її книги в деяких бібліотеках США, твори Маї Енджелоу широко використовують в школах та університетах по всьому світу. Центром уваги у творах письменниці зазвичай є такі теми, як расизм, особистість, сім’я й подорожі.

Народилася 4 квітня 1928 в Сент-Луїсі в родині дієтолога і медсестри. У віці трьох років батьки Маргарет розлучилися. Тато відвіз дівчинку та її на рік старшого брата до своєї бабусі по батьковій лінії, Енні Хендерсон. Чотири роки по тому батько повернув дітей назад до матері в Сент-Луїс.

Коли Маргарет було 8 років, її зґвалтував друг матері, Фріман. Вона зізналася в цьому своєму братові, який, своєю чергою, розповів родині. Фрімана визнали винним, але помістили у в’язницю лише на один день. Через чотири дні після звільнення його знайшли вбитим. Ймовірно, це вчинив дядько Маргарет. Після смерті Фрімана Маргарет мовчала протягом майже п’яти років, вважаючи, що її голос вбив людину. На думку її колеги Марсії Енн Гіллеспі, біографки Маї, саме в цей період мовчання в ній зародилася любов до книг та літератури. А також уміння слухати й спостерігати за навколишнім світом.

Після вбивства Фрімана Маргарет і її брата знову відправили до бабусі. Вчителька і подруга сім’ї Берта Флорс допомагала їй почати говорити. Крім цього, познайомила з творами таких письменників, як Чарлз Дікенс, Вільям Шекспір, Едгар По, Дуглас Джонсон (історик) та Джеймс Велдон. Коли Маї було 14 років, вони з братом знову повернулись до матері, що тепер проживала в Окленді (Каліфорнія). В 16 почала працювати провідницею трамвая у м. Сан-Франциско. А в 17 років, через три тижні після закінчення школи, народила сина Клайда, який, вирісши, став поетом.

У другій автобіографії М. Енджелоу «Зберіться в ім'я моє» (англ. Gather Together in My Name, 1974) вона розповідає про себе у віці від 17 до 19 р.: про життя матері-одиначки, якій довелося працювати сутенеркою, кухаркою в ресторані та повією.

• «Я знаю, чому птаха співає в клітці» (I Know Why the Caged Bird Sings, 1969);
• «Дай напитися холодної водиці, перш ніж я помру» (Just Give Me a Cool Drink of Water 'fore I Die, 1971);
• «Зберіться в ім’я моє» (Gather Together in My Name, 1974);
• «Співаємо, танцюємо, веселимося, як на Різдво» (Singin' and Swingin' and Letting Merry Like Christmas, 1976);
• «Молися, щоб мої крила не відмовили» (Oh Pray My Wings Are Gonna Fit Me Well, 1975);
• «І все-таки я піднімуся» (And Still I Rise, 1978);
• «Серце жінки» (The Heart of a Woman);
• «Шейкер, чому ти не співаєш?» (Shaker, Why Do not You Sing?, 1983);
• «Всім дітям Божим потрібні дорожні черевики» (All God's Children Need Traveling Shoes, 1986)
• «Тепер я не вирушила б в подорож без нічого» (Would not Take Nothing for My Journey Now)
• «Ось Шеба співає пісню» (Now Sheba Sings the Song, 1987)
• «Життя мене не лякає» (Life Does not Frighten Me, 1993)
• «Душа озирається у здивуванні» (Soul Looks Back in Wonder, 1994)
• «Мій розписний будинок, приязна курка і я» (My Painted House, My Friendly Chicken and Me, 1994).

• Список феміністських поетес