Мароніти: етнічна група
Мароніти (сир.
| Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. (січень 2021) |
Маронітська церква є східнокатолицькою церквою «свого права», яка знаходиться в повному спілкуванні з Латинською церквою, з правом самоврядування відповідно до Кодексу канонів Східних Церков.
Мароніти отримали свою назву від сирійського християнського святого Марона, деякі з послідовників якого мігрували в район Ліванських гір зі свого попереднього місця проживання, яке було розташоване навколо області Антіохії, і заснували ядро сирійської Маронітської церкви. Святий Марон послав святого Авраама, який часто називають апостолом Лівану, щоб навернути нехристиянське місцеве населення в маронітське християнство. Назва річки Адоніс було змінено жителями на річку Авраама після того, як цей святий проповідував там.
Багато маронітів стверджують, що вони мають мардаїтське походження, але деякі історики спростовують це. Мароніти змогли зберегти незалежний статус на горі Ліван та узбережжі після мусульманського завоювання Леванту, зберігши свою християнську релігію й арамейську мову навіть в XIX столітті.
Масова еміграція в Америку на початку XX століття, голод (головним чином викликаний неврожаями і британськими блокадами під час Першої світової війни, від якого загинуло від третини до половини населення); Громадянська війна в Лівані в 1975—1990 роках і низький рівень народжуваності — все це значно скоротили чисельність маронітів у Леванті. Сьогодні вони складають майже четверту частину населення Ліванської Республіки. Всі ліванські президенти були маронітами за традицією і в рамках Національного пакту, згідно з яким прем'єр-міністр історично був мусульманином-сунітом, а спікер Національних Зборів історично був мусульманином-шиїтом.
Хоча основна частина маронітів зосереджена в Лівані, вони також живуть в сусідніх Сирії, Ізраїлі, Кіпрі та Палестині, а також складають значну частину ліванської діаспори в Америці, Європі, Австралії і Африці.
Примітки
Література
- Родионов М. А. [1] / Отв. ред.: Д. А. Ольдерогге, В. П. Матузов; АН СССР. Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая. — М. : Наука. Главная редакция восточной литературы, 1982. — 136 с. — 2000 прим. Архівовано з джерела 13 червня 2021
- Matti Moosa. The Maronites in history. — Gorgias Press LLC, 2005. — 404 с. — ISBN 978-1-59333-182-5.
- Родионов М. А., Сарабьев А. В. [2] / Институт востоковедения РАН. — М. : ИВ РАН, 2013. — 504 с. — 500 прим. — ISBN 978-5-89282-521-4. Архівовано з джерела 13 червня 2021
This article uses material from the Wikipedia Українська article Мароніти, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.