Малюнок: зображення на площині, створене художніми техніками

Малю́нком називають витвір такого мистецтва, зазвичай на папері, хоча малюнки створюють як на недовговічних поверхнях (палицею на піску), так і на довговічних (мідяні, цинкові дошки-матриці для друкування гравюр тощо). В давнину створювались на стінах печер, скель тощо.

Малюнок
Метод виготовлення	малярство[d][1]
Малюнок у Вікісховищі

Малюнки старих майстрів — предмет колекціонування приватними особами чи музеями. Деякі з них є коштовні.

•  
  Бартоломеус Шпрангер, «Вакх і Церера», Національний музей старовинного мистецтва, Лісабон, Португалія
•  
  Пітер Кук ван Альст, Проєкт (дизайн) коштовного келиха з мушлею наутилуса, середина 16 ст.
•  
  Даніель Дюмустьє, «Невідомий з русявим волоссям»
•  
  Клод Лоррен, «Санта-Трініті-дей-Монті, Рим» зі збірок Кобенцля
•  
  Йоахим Зандрарт, «Автопортрет», середина 17 ст.
•  
  Сєров Валентин Олександрович. «Одіссей і Навзікая», малюнок композиції до майбутньої фрески
•  
  Джованні Больдіні. «Теста Бруна», до 1892 р.
•  
  Сєров Валентин Олександрович. «Портрет Іллі Рєпіна», 1901 р.

Двоїстість змісту поняття «малюнок» (як основи форми, що сприймається і як основи зображення форми) міститься в одному з перших визначень, сформульованих знаменитим історіографом Джорджо Вазарі:

«Оскільки малюнок — батько трьох наших мистецтв: архітектури, скульптури та живопису, — маючи свій початок у розумі, отримує загальне поняття з багатьох речей, подібне до форми або ідеї всіх створінь природи, що відводить кожному його власну міру, то звідси випливає, що він пізнає пропорційності цілого з частинами і частин між собою і з цілим не тільки в людських тілах і тварин, але і в рослинах, а також у будівлях, скульптурах і картинах. А оскільки з цього пізнання народжується певне поняття і судження, так що в умі утворюється щось, що, будучи потім виражено руками, називається малюнком, то можна укласти, що малюнок цей не що інше, як видимий вираз і пояснення поняття, яке є у душі, яку людина уявила у своєму розумі і яка створилася в ідеї».

Найвідоміше визначення мистецтва малюнка належить великому Мікеланджело Буонарроті:

«Малюнок, який інакше називають мистецтвом начерку, є найвища точка і живопису, і скульптури, і архітектури; малюнок є джерелом і душею всіх видів живопису та корінням будь-якої науки. Тому, хто так багато досяг, що опанував малюнок, я скажу, що він володіє цінним скарбом, тому що він може створювати образи вищі, ніж будь-яка вежа, як пензлем, так і розумом, і не зустріне стіни, яка не була б занадто вузька і мала для безмежності його фантазії».

У період італійського Відродження слово «малюнок» (il disegno) означало, передусім, задум, намір, план, що передують роботі у матеріалі. Пізніше з'явилося близьке поняття кончетто (думка, задум), а потім — інвенція (твір, винахід). До поширення цих термінів італійський художник і теоретик Ченніно Ченніні в «Книзі про мистецтво» (близько 1390 р.) використовував визначення: disegno interno (малюнок внутрішній) і disegno esterno (малюнок зовнішній). Цим поняттям відповідають французькі терміни: dessin (малюнок) та dessein (задум, поняття), що сягають безпосередньо латинського de-signare (визначати, позначати; звідси також англійське design, слово, яке використовують у багатьох значеннях: задум, ідея, позначення функцій, проектування, малювання). Теоретик італійського маньєризму Федеріко Цуккарі також доводив поняття «внутрішнього малюнка», пояснюючи: «Малюнок це ні матерія, ні тіло, ні властивість будь-якої субстанції але … він – форма, ідея, порядок, правило або предмет інтелекту, в якому виражені понять речі». Результатом взаємодії «розуміння» і «вирази» є «загальне уявлення» (disegno universale) «ідеальний образ, створений у свідомості і потім виражений і прояснений лінією або іншим способом». Тому малюнок (disegno) позначає (segna) та показує форму речі. Звідси придумана етимологія Цуккаро: «Disegno — segno di Dio in noi» (іт. «Малюнок — знак Бога в нас»). Багато художників підкреслювали, що малювання — це не так форма зображення, скільки спосіб чи інструмент творчого мислення. Любитель афоризмів Едґар Деґа, соратник і водночас опонент французьких імпресіоністів любив повторювати: «Малюнок — не форма, а спосіб ведення». Академіст Жан Огюст Домінік Енгр формулював поняття малюнка прагматично: «Малюнок — це лінія, це все»

• Малюнки Босха
• Малюнки Іллі Рєпіна
• Малюнки Валентина Сєрова
• Малюнки Джакомо Кваренгі
• Малюнки Михайла Врубеля
• Малюнки Мікеланджело Буонарротті
• Малюнки Леонардо да Вінчі
• Малюнки Пітера Пауля Рубенса
• Малюнки Вінсента ван Гога
• Малюнки Пікассо

• Живопис
• Ермітаж (відділ малюнків)
• Альбертіна
• Узагальнення в малюванні
• Рисунок (значення)

• Малюнок // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
• Малювати // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
• Малюнок // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
• Малювати // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.