Лежайськ: місто та міська ґміна Польщі

Адміністративний центр Лежайського повіту Підкарпатського воєводства.

Лежайськ Leżajsk|опис зображення=
Герб
Вежа на площі Ринок
Основні дані
50°16′ пн. ш. 22°26′ сх. д. / 50.267° пн. ш. 22.433° сх. д. / 50.267; 22.433 22°26′ сх. д. / 50.267° пн. ш. 22.433° сх. д. / 50.267; 22.433
Країна	Польща
Регіон	Підкарпатське воєводство
Засновано	імовірно орієнтовно XII
Перша згадка	1346
Магдебурзьке право	1397
Площа	20,58 км²
Населення	▬ 13 990 (01.01.2018)
· густота	689 (2008) осіб/км²
Висота НРМ	178 м
Міста-побратими	Чортків, Новояворівськ
Телефонний код	(48) 17
Часовий пояс	UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів	RLE
GeoNames	766332, 7532578
OSM	↑449368 ·R (Лежайський повіт)
SIMC	0974400
Поштові індекси	37-300
Міська влада
Вебсайт	lezajsk.um.gov.pl
Мапа
Лежайськ у Вікісховищі

Вперше «Ланжайсько» згадане у 1354 році, як існуючий населений пункт, що свідчить про його давньоруське походження. В цьому році, після завоювання Русі, краківський король Казимир ІІІ передав містечко Івану Пакославу. Давньоруське городище Лежайська оточене іншими пригородами цього ж часу — Гедлярова, Сарина, Тарновця, Руди.

Спочатку поселення було королівщиною. 1397 року король Ягайло надав права міста. 1424 року місто стало центром Лежайського староства. В 1498, 1500, 1509, 1519, 1524 роках зазнавало татарських нападів, руйнації. 1534 року староство викупила королева Бона Сфорца.

1 квітня 1937 р. межі міста розширено за рахунок села Ґіллерсгоф, вилученого із ґміни Ґєдлярова Ланцутського повіту.

Під час Другої світової війни в місті діяла делегатура Українського допомогового комітету.

Народний дім

 

 

У 1905 році в Лежайську було засноване українське товариство «Просвіта». Для потреб товариства незаможній швець Комарницький подарував свою власну ділянку у центрі міста, на якій у 1913 році постав грандіозний Народний дім, збудований за проектом відомого архітектора Лева Шелевича. Народний дім освятили 16 листопада 1913 року.

З нагоди цих урочистостей львівська українська газета «Руслан» в кінці листопада 1913 року писала: "У неділю 16 листопада Лежайськ відзначав своє велике національне свято — посвячення Народного Дому. Прибуло багато гостей з Ланцюта, Ряшева, Бжеська, Розвадова, Рудника і, навіть, з Острова. Приїхало також кільканадцять членів львівського товариства «Сокола ІІІ» в одностроях і з прапором. Було також 50 місцевих членів «Сокола» з сусіднього Дубна.

У Народному домі до 1939 році був найбільший актовий зал Лежайська, тому його часто орендували для своїх заходів євреї та поляки.

В Народному Домі від початку його ужитку і до липня 1944 року діяли: читальня і філія «Просвіти», бібліотека для дітей та дорослих, кооператив «Самопоміч» з двома крамницями, осередок «Рідної школи», товариство «Сільський господар», спортивне товариство «Луг», аматорський театр, церковний та просвітянський (чоловічий, жіночий і мішаний) хор, дитячий садок, музичні та  танцювальні колективи, ресторан.

У серпні 1939 року польська влада розпустила читальню і філію «Просвіти», а Народний Дім було закрито, на його дверях почеплено пломби. Під час німецької окупації  діяльність читальні і філії «Просвіти» заборонили. Німецькі окупанти дозволили лише діяльність «Освітнього товариства».

У 1939 році в місті проживало 6100 мешканців, з них 400 українців, 3850 поляків і 1850 євреїв. Місто входило до Ланьцутського повіту Львівського воєводства.

1945 року відповідно до «Угоди про взаємний обмін населенням у прикордонних районах» більшість українського населення Лежайська була виселена в СРСР. Українці були переселені в населені пункти Станіславської області (нині Івано-Франківської) — вивезено 223 особи (69 сімей).

Греко-католицька церква

 

Сучасна будівля греко-католицької церкви Успіння Богородиці в Лежайську збудована в 1831 році на місці давніших церков, була парафіяльною церквою Каньчузького деканату Перемишльської єпархії і мала 507 парафіян у місті. До парафії належали також села Старе Місто, Прихоєць, Седлянка, Лукова, Віравиці, Єльна, Янда, Руда, Ґідлярева, Гутисько, Козярня і місто Соколів; парафія налічувала 1558 парафіян. З 1842 р. у складі парафії перераховуються також села Сажина і Береза, з 1848 р. — Требось.

Після Першої світової війни церква стала осідком Лежайського деканату Перемишльської єпархії. У 1937 р. в місті налічувалося 584 греко-католики, у парафії — 1858 парафіян. Після виселення українців і заборони греко-католицької церкви використовується римо-католиками і є костелом Ісуса Милосердного для дітей та молоді.

• Монастирський комплекс у Лежайську

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:

Народилися

• Тадеуш Голлендер — польський поет.
• Йосип Кишакевич — український композитор і хоровий диригент, священик УГКЦ.

Почесні громадяни Лежайська

• Теофіль Лєнкавскі^[pl] — ректор духовної семінарії РКЦ в Перемишлі

Лежайські старости

• Юзеф Потоцький — крайчий коронний

• Leżajsk // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 193. (пол.).— S. 193—195. (пол.)

• Сайт «LEŻAJSKIE OPOWIEŚCI». Дані про місто^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Сайт «Leżajsk. Szlak chasydzki». Фонд охорони єврейської спадщини [Архівовано 1 червня 2011 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з географії Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.