Кирилов Ігор Леонідович

Кирилов Ігор Леонідович
Ігор Кирилов під час вручення нагороди в Кремлі
Народився	14 вересня 1932(1932-09-14) Москва
Помер	29 жовтня 2021(2021-10-29) (89 років) Москва ·коронавірусна інфекція
Поховання	Новодівичий цвинтар
Громадянство	СРСР→ Росія
Національність	росіянин
Місце проживання	Москва
Діяльність	журналіст, актор, ведучий новин, диктор, ведучий, режисер, кінознавець, телеведучий, педагог, педагог, літературознавець, радіоведучий, режисер-постановник, тележурналіст
Alma mater	Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна (1955)
Знання мов	російська
Заклад	Театр на Таганці[d] і Центральне телебачення Держтелерадіо СРСР
Роки активності	1955—2021
Партія	КПРС
Головував	керівник групи дикторів Центрального телебачення СРСР
Нагороди	ТЕФІ
IMDb	ID 8091376
Медіафайли у Вікісховищі

І́гор Леоні́дович Кири́лов (рос. Игорь Леонидович Кириллов; 14 вересня 1932, Москва, РРФСР, СРСР — 29 жовтня 2021, Москва, Росія) — радянський і російський актор, диктор, тележурналіст, провідний телеведучий Радянського Союзу та Росії. Лауреат Державної премії СРСР (1977). Народний артист СРСР (1988).

Народився 14 вересня 1932 року у Москві в родині військовослужбовця.

Закінчив ВДІК та Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна. У 1955—1957 роках був актором Театру на Таганці.

У 1957—1989 роках працював провідним диктором-телеведучим Центрального телебачення СРСР.

Від імені керівництва СРСР робив найбільш важливі інформаційні повідомлення на Центральному телебаченні.

У 1990—1991 роках працював ведучим телепрограми «Взгляд».

Брав участь у різноманітних розважальних телевізійних шоу СРСР та Росії.

У 1997—2014 роках його голос лунав в оголошенні часу на донецькому «Мега-радіо».

З 1974 року — член Спілки журналістів СРСР. З 2004 року — член Російської академії телебачення. Проводив викладацьку діяльність в Інституті підвищення кваліфікації працівників радіо та телебачення (нині Академія медіаіндустрії). Професор, академік Міжнародної академії театру та кіно.

Помер 29 жовтня 2021 року у Москві на 90-му році життя. Причина смерті — COVID-19. Похований на Новодівичому цвинтарі.

СРСР і Росія:

• Заслужений артист РРФСР (1968)
• Народний артист РРФСР (1982)
• Народний артист СРСР (1988) — «за великі заслуги в розвитку радянського мистецтва»
• Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня
• Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня

• «Дівоча весна» (1960, кореспондент (камео)
• «Блакитний вогник» (1962, фільм-концерт; ведучий «Блакитного вогника»)
• «Блакитний вогник» (1963, фільм-концерт; диктор на «Блакитному вогнику»)
• «Жовтень» (1963, фільм-спектакль; читає вірші)
• «Блакитний вогник» (1964, фільм-концерт)
• «Блакитний вогник. 25 років радянському телебаченню» (1964, ведучий)
• «Навпіл» / «Fele-Fele» (1967, СРСР-Угорщина; ведучий)
• «Сім днів з російською красунею» (1991, диктор ЦТ (камео)
• «Старі пісні про головне 2» (1996, ведучий «Блакитного вогника»)
• «Заздрість богів» (2000, диктор ЦТ (камео)
• «Парк радянського періоду» (2006, камео)
• «Інше обличчя» (2008, камео)

• Ігор Кирилов: біографія [Архівовано 29 Жовтня 2016 у Wayback Machine.]
• peoples.ru Игорь Кириллов [Архівовано 28 Жовтня 2016 у Wayback Machine.]. (рос.)

• https://www.kino-teatr.ru/kino/acter/m/star/11720/works/ [Архівовано 2 Листопада 2021 у Wayback Machine.]
• Помер легендарний диктор телебачення та «володар найвпізнаванішого голосу СРСР» Ігор Кирилов [Архівовано 30 Жовтня 2021 у Wayback Machine.]// Факти, 30.10.2021
• Життя артиста: Ігор Кирилов /ТК-Інтер/ [Архівовано 29 Жовтня 2016 у Wayback Machine.]
• Игорь Кириллов на 70-летии российского телевидения [Архівовано 18 Квітня 2016 у Wayback Machine.]
• Игорь Кириллов о Шуховской телебашне на Шаболовке [Архівовано 10 Квітня 2016 у Wayback Machine.]
• Игорь Кириллов. Голоса мастеров Воспоминания Игоря Кириллова о военном детстве
• Профессия длиною в жизнь