Казенник

У сучасній стрілецькій зброї аналогічна за призначенням деталь називається ствольною коробкою або затворною коробкою, і, як правило, виконується конструктивно окремо від ствола. Назви «казенник», «казенна частина» пов'язані з тим, що на задній частині ствола ставилось «казенне» клеймо, що вказувало на приналежність гармати державі («казні»). Задній обріз ствола називається казенним зрізом (на протилежність дульному).

Артилерія

 

На старовинних гарматах ствол являв собою циліндр (пізніше зрізаний конус), наглухо закритий із заднього кінця, який і називався казенною частиною чи казенником. Округле завершення казенника звалось таріль (торіль), кульоподібний виступ на ній — винград (виноград). Пояс (тобто потовщення на стволі) біля тарелі називався тарільним поясом. У казенній частині просвердлювали запалювальний отвір, що вів до зарядної камори й слугував для запалення заряду. Первісно запалювальний отвір був похилим, виходячи на поверхню тарелі, потім його стали робити вертикальним. Для захисту бронзи ствола від згубної дії порохових газів в отвір угвинчували мідну трубку — запалювальний гвинт. Після пострілу запалювальний отвір прочищали протравником — залізним стрижнем. Ще один протравник, мідний, використовувався для проколювання зарядного картуза в каморі (при картузовому заряджанні). Спочатку передача запалу здійснювалася через невелику кількість насипаного в отвір пороху, потім з'явилися запальні трубки.

Поява поршневого затвора уможливила заряджати гармати з казенника, а не з дула, як це практикувалось доти. Рухомий затвор замінив таріль і винград, ствол гармати став відкритим з обох кінців.

Ручна зброя

У ранніх зразках ручної вогнепальної зброї, заряджуваної з дула, будова ствола була дуже схожою з будовою ствола гармати: закрита із заднього кінця трубка, споряджена запалювальним отвором. Задня частина ствола, куди поміщався заряд, називалася казенною частиною.

Слід відрізняти казенник від камори, в якій розташовані пороховий заряд зі снарядом або унітарний постріл, — у стрілецькій зброї аналогічна за функціональним призначенням частина ствола іменується патронником.

Через затвор казенник сприймає тиск порохових газів при пострілі. Разом із затвором і гільзою казенника надійно замикає канал ствола. У задній частині ствола відбувається займання заряду. Казенник служить також для з'єднання ствола з противідкотними пристроями, а в деяких гарматах морської та берегової артилерії і для врівноваження їх хитної частини. У мінометах казенник є дном ствола.

У сучасних артилерійських системах казенник становить, як правило, окрему деталь.

Залежно від способу з'єднання зі стволом розрізняють уґвинтні та наґвинтні казенники. Наґвинтні казенники нагвинчуються на трубу або кожух ствола, або з'єднуються з ним за допомогою муфти (гайки). Наґвинтні задки з проміжною муфтою отримали найбільш широке поширення в наземній артилерії. Вґвинтні казенники мають менші габарити і застосовуються звичайно у великокаліберних гарматах з поршневими затворами. У гарматах малого калібру казенники можуть виготовлятися як одне ціле зі стволом.

Казенником також називався ґвинт, що призначався для утворення дна каналу ствола в старовинній ручній зброї.

• Затвор (зброя)
• Патронник
• Пневматика з попереднім накачуванням
• Камора (зброя)

• «К-22» —ЛИНЕЙНЫЙ» // Советская военная энциклопедия / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1979. — Т. 4. — С. 36. — ISBN 00101-236. (рос.)

• Устройство первых артиллерийских орудий XIV—XV веков