Франц Карл Едуард фон Ґебгардт (13 червня 1838 — 3 лютого 1925) — балтійський німецький художник портретів та історичних сцен, професор Художньої академії Дюссельдорфа.
Едуард фон Ґебгардт | ||||
---|---|---|---|---|
нім. Eduard von Gebhardt | ||||
При народженні | нім. Franz Karl Eduard von Gebhardt | |||
Народження | 13 червня 1838[1][2][…] Ярва-Яані, Естонія | |||
Смерть | 13 лютого 1925[1] (86 років) | |||
Дюссельдорф, Рейнська провінція, Вільна держава Пруссія, Веймарська республіка, Німецька імперія[1] | ||||
Країна | Німеччина Естонія | |||
Жанр | портрет | |||
Навчання | Петербурзька академія мистецтв (1857)[4] і Державна академія мистецтв Карлсруе[4] | |||
Діяльність | художник, викладач університету, митець | |||
Вчитель | Ludwig des Coudresd[4] і Wilhelm Sohnd[4] | |||
Відомі учні | Hermann Knackfußd і Гуґо Фоґель | |||
Працівник | Дюссельдорфська академія мистецтв[4] | |||
Батько | Ferdinand Theodor von Gebhardtd | |||
Роботи в колекції | Естонський художній музей, Баварські державні колекції картинd, Державні художні зібрання Дрездена, Ермітаж, Стара національна галерея, Художній музей Крокера і Музей Вальрафа-Ріхарца | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Едуард фон Ґебгардт у Вікісховищі |
Народився в родині Фердинанда Теодора фон Ґебгардта (1803–1869), ректора та члена Консисторської ради в Ревалі, та його дружини Вільгельміни, уродженої фон Ґлен (1808–1880). Він закінчив місцеву гімназію в шістнадцять років і вступив до Імператорської Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі, де провчився три роки.
Потім він провів два роки в подорожах, провівши деякий час у Карлсруе, де відвідував уроки в Академії образотворчих мистецтв. Він прибув до Дюссельдорфа в 1860 році і став учнем Вільгельма Зона, який надав йому таке щире заохочення, що Едуард вирішив там залишитися. Він оселився на вулиці, на якій жили і творили кілька інших художників у їхніх студіях.
У 1872 році він одружився з місцевою мешканкою Кларою Юнґнік (1851–1897). Наступного року його призначили професором Академії мистецтв. Серед його найвідоміших учнів були Отто Боєр і Карл Шміц-Пляйз.
З нагоди його сімдесятиріччя в 1908 році в Галереї Едуарда Шульте[de] в Берліні відбулася велика виставка його робіт. На Große Berliner Kunstausstellung 1918 року він був нагороджений золотою медаллю. Незадовго до смерті він став почесним громадянином Дюссельдорфа. Похований на Північному цвинтарі[de] в Дюссельдорфі.
В його домі і студії на Розенштрасе, 41 влаштований старечий будинок Асоціації взаємодопомоги митців Verein der Düsseldorfer Künstler[de]. Також його іменем названі вулиці в Ессені та Вупперталі.
За фахом батька він з самого початку був схильний до релігійної тематики. Його моделями були голландські та німецькі майстри 15—16 століть, і він прагнув до реалістичності зображення. Про нього жартували, що його здобутки у правдивості були його втратою у красі.
Деякі з його найвідоміших біблійних сцен:
Він також малював чудові портрети; серед них замальовки прототипів селян, які він робив, відвідуючи Естонію. Там він був викладачем відомих естонських художників, таких як Антс Лайкмаа та брати Крістіян і Пауль Рауд. Багато робіт були репродуковані у серіях колекційних карток, випущених шоколадною компанією Штольверк.
This article uses material from the Wikipedia Українська article Едуард фон Ґебгардт, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.