Джованні Джентіле

Джованні Джентіле
італ. Giovanni Gentile
Народження	29 травня 1875(1875-05-29)[1][2][…] Кастельветрано[1][2][…]
Смерть	15 квітня 1944(1944-04-15)[5][6][…] (68 років) Q3946277?, Флоренція, Королівство Італія[8]
Поховання	Санта-Кроче
Громадянство (підданство)	Королівство Італія
Знання мов	італійська[9][10]
Ім'я при народженні	італ. Giovanni Gentile[8]
Діяльність	педагог, політик, викладач університету, літературний критик
Викладав	Istituto comprensivo Campobasso "Mario Pagano"d, Університет Палермо, Пізанський університет, Римський університет ла Сапієнца, Вища нормальна школа і Університет Луїджі Бокконі
Член	Національна академія дей-Лінчей, Туринська академія наук[2] і Академія делла Круска
Alma mater	Liceo classico statale L. Ximenesd (1892), Scuola Normale Superiore. Classe di Lettere e Filosofiad (1897)[4] і Флорентійський університет (1900)
Літературний напрям	Гегельянство
Зазнав впливу	Ґеорґ Вільгельм Фрідріх Геґель
Вчителі	Alessandro d'Anconad і Amedeo Crivelluccid
Відомі студенти	Enrica Carpitad
Історичний період	Італійський фашизм
Посада	міністр суспільної освіти Королівства Італіяd, Director of the Scuola Normale Superiored[11], Director of the Scuola Normale Superiored[11], Director of the Scuola Normale Superiored[11] і сенатор Королівства Італіяd
Партія	Національна фашистська партія
Батько	Benedetto Gentiled
У шлюбі з	Erminia Nudid[8]
Діти	Giovanni Gentiled і Federico Gentiled
Нагороди	Serena Medald (1928) Gautieri Awardd (1897)
Джованні Джентіле у Вікісховищі

Закінчив класичний ліцей Ximenes в Трапані. У 1897 році закінчив Пізанське вище педагогічне училище, де зазнав впливу німецької класичної філософії. Перша його книга була присвячена Марксу, якого він трактував як ідеаліста. У 1903—1922 спільно з Б. Кроче видавав журнал «Критика» («La Critica»). З 1907 року викладає в університеті міста Палермо, в 1914 році Джентіле залишає Палермо і переїжджає в Пізу, де отримує кафедру теоретичної філософії в місцевому університеті, а в 1917 стає професором філософії Римського університету.

У 1923 році, будучи членом ліберальної партії, отримує посаду міністра освіти в уряді Муссоліні. У 1925 році Джентіле публікує «Маніфест фашистських інтелектуалів до інтелектуалів всіх націй», а в 1929 році видає свою книгу «Основи фашизму», в якій фашизм оспівується як нова політична ідея або віра, завдання якої — створення нової «етичної держави». У 1936 році ця книга була переведена на німецьку мову. Як член фашистської партії Джентіле був сенатором, головою ради за освітою (1926—1928), членом Великої фашистської ради (1925—1929) і головою комісії з реформи конституції.

20 листопада 1943 року Джованні Джентіле погодився очолити Академію наук Італійської Соціальної Республіки, створеної Муссоліні в Північній і Центральній Італії за підтримки нацистської Німеччини.
У 1944 році убитий партизанами на вулиці у Флоренції.