Сергі́й Петро́вич Голова́тий (нар.
29 травня 1954 року, Одеса) — український юрист, науковець і політик, суддя Конституційного Суду України, а з 29 грудня 2020 року — виконувач обов'язків Голови Конституційного Суду України. Народний депутат України I—VI скликань, міністр юстиції України в 1995—1997 та 2005—2006 роках. Колишній член КПРС. У Верховній Раді України входив до депутатських фракцій і груп (зокрема, «Наша Україна», БЮТ, Партія регіонів).
Сергій Петрович Головатий | ||||
---|---|---|---|---|
Головатий Сергій Петрович | ||||
8-й Міністр юстиції України | ||||
27 вересня 2005 — 4 серпня 2006 | ||||
Президент | Віктор Ющенко | |||
Прем'єр-міністр | Юрій Єхануров | |||
Попередник | Роман Зварич | |||
Наступник | Роман Зварич | |||
4-й Міністр юстиції України | ||||
27 вересня 1995 — 21 серпня 1997 | ||||
Президент | Леонід Кучма | |||
Прем'єр-міністр | Євген Марчук Павло Лазаренко | |||
Попередник | Василь Онопенко | |||
Наступник | Сюзанна Станік | |||
Суддя Конституційного Суду України | ||||
Нині на посаді | ||||
На посаді з | з 2 березня 2018 | |||
Президент | Петро Порошенко | |||
Народився | 29 травня 1954 (69 років) місто Одеса | |||
Відомий як | політик | |||
Громадянство | Україна | |||
Національність | українець | |||
Alma mater | Інститут міжнародних відносин Київського університету | |||
Політична партія | безпартійний | |||
Рідня | Батько — Петро Харитонович (1922); мати — Надія Тимофіївна (1930) | |||
Нагороди | | |||
Медіафайли у Вікісховищі | ||||
Народний депутат України | |||
---|---|---|---|
1-го скликання | |||
Народний рух України | 15 травня 1990 | — | 10 травня 1994 |
2-го скликання | |||
безпартійний (група «Реформи») | 11 лютого 1994 | — | 4 липня 1996 |
3-го скликання | |||
безпартійний (група «Незалежні») | 12 травня 1998 | — | 14 травня 2002 |
4-го скликання | |||
безпартійний (БЮТ)) | 14 травня 2002 | — | 20 жовтня 2005 |
5-го скликання | |||
безпартійний (НУ) | 25 травня 2006 | — | 23 листопада 2007 |
6-го скликання | |||
безпартійний (Партія Регіонів) | 23 листопада 2007 | — | 12 грудня 2012 |
Народився 29 травня 1954 в Одесі, українець. Батько Петро Харитонович (1922) — інвалід війни, викладач військової підготовки в школі, пенсіонер; мати Надія Тимофіївна (1930) — вчителька російської мови і літератури, пенсіонерка.
1955 року батьки (обоє — родом з Шевченкового краю, села Вільшани, що поблизу Моринець і Шевченкового/Кирилівки на Черкащині) у зв'язку із переведенням батька на інвалідність (унаслідок контузії, отриманої під час Другої Світової війни) та звільненням з лав ЗС СРСР переїхали на проживання до Сміли на Черкащині.
Освіта вища, У 1977 р. закінчив Київський державний університет, факультет міжнародних відносин та міжнародного права, юрист-міжнародник, референт-перекладач англійської мови. Кандидат юридичних наук з 1980 р.
1981—1987 — викладач кафедри міжнародного права факультету міжнародних відносин і міжнародного права Київського державного університету.
Із 1961 по 1971 рр. — здобував середню освіту у Смілянській середній школі № 1, яку закінчив із золотою медаллю. По закінченню школи спробував вступити до Московського державного інституту міжнародних відносин (МДІМВ).
Вищу освіту здобув, закінчивши з відзнакою (червоний диплом) факультет міжнародних відносин та міжнародного права КДУ за спеціальністю «міжнародне право» (1972—1977 рр.).
По закінченні університету — за розподілом працював на посаді старшого інженера групи прийому іноземних спеціалістів у ректораті КДУ (1972—1977 рр.) та продовжував навчання, вступивши до аспірантури (на заочну форму) на кафедрі історії і права країн Азії, Африки і Латинської Америки. Від березня 1978 р. продовжував навчання там в аспірантурі там же — за очною формою (стаціонар).
У грудні 1980 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня «кандидат юридичних наук» за спеціальністю «міжнародне право». У 2009 р. рішенням Вченої ради Київського університету імені Т. Шевченка за підсумками захисту дисертації — присвоєно науковий ступінь «доктор юридичних наук» за спеціальністю «теорія та історія держави і права; історія політичних і правничих учень».
Розпочав трудову діяльність, працюючи укладачем готової продукції Смілянського хлібокомбінату (1971—1972 рр.). Основні етапи наступного періоду трудової діяльності включають роботу в Інституті соціальних та економічних проблем зарубіжних країн АН УРСР на посадах молодшого наукового (1980—1987 рр.) та старшого наукового (1987—1990 рр.) працівника. У 1988 р. був відряджений для роботи (на посаді старшого наукового працівника) у складі Тимчасового творчого науково-дослідницького колективу «Закон про молодь», утвореного на базі Науково-дослідницького центру Вищої комсомольської школи при ЦК ВЛКСМ.
За рішенням Президії Академії наук СРСР (1988 р.) отримав вчене звання — старший науковий працівник (за спеціальністю «міжнародне право»).
З 1981 р. по 1985 р. працював (на умовах сумісництва) викладачем кафедри міжнародного права КДУ. У 2011—2013 рр. — професор кафедри теорії права КНУ.
Громадсько-політичну діяльність розпочав наприкінці 1988 р., приєднавшись до заснування у березні 1989 р. Товариства української мови ім. Шевченка та у вересні 1989 р. Народного руху України. Брав участь у складанні установчих документів Товариства та Програми і Статуту Руху.
Балотуючись до Верховної Ради Української УРСР на політичній платформі Руху, вперше був обраний до українського парламенту в березні 1990 р., і як наслідок — Секретаріат ЦК КПУ виключив з лав КПРС з формулюванням: «За сепаратистські настрої та спробу створити альтернативну до КПРС партію». Відтоді і по червень 2014 р. — позапартійний. Від червня по грудень 2014 р.— член політичної партії «Сила і Честь» (член політради партії).
У рамках громадської діяльності обирався на керівні посади у громадських організаціях правничої професії національного та міжнародного рівнів як:
Очолюючи УПФ, ініціював заснування Українського центру прав людини (1993 р.), часопису «Українське право» (1994 р.), Українського центру правничих студій (1995 р.), щоквартального журналу «Практика Європейського Суду з прав людини» (1999 р.).
Був ініціатором заснованої указом Президента України у 1994 р. нової української традиції щорічно 8 жовтня відзначати як єдине професійне свято усіх правників церемонією «Відкриття Року Права».
Був обраний народним депутатом України у шести скликаннях Верховної Ради України (1990, 1994, 1998, 2002, 2006, 2007 рр..).
Від 1995 р. безперервно перебував у складі української делегації до Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), де обіймав посади:
Із січня 2002 р. по січень 2010 р. — член Бюро ПАРЄ. У 2009 р. входив до складу Номінаційного комітету з присудження премії ПАРЄ в галузі прав людини.
На посаді голови Моніторингового комітету ПАРЄ 2008 року ініціював вивчення і розгляд Асамблеєю питання про подолання дискримінаційного стану, що його зазнав Вселенський Патріархат в Константинополі (Стамбулі) внаслідок політики Турецької держави. За його особистого сприяння Турецька держава відновила юридичні права Його Святості Варфоломія І в статусі Вселенського Патріарха, а також повернула юридичні права, зокрема майнові, Вселенському Патріархатові.
Напрямки наукової діяльності: міжнародне публічне право, теорія права, конституційне право, права людини. Брав участь в багатьох міжнародних конференціях, семінарах симпозіумах з питань міжнародного права, конституційного права, демократії, прав людини, верховенства права.
Опублікував понад 200 наукових праць з питань міжнародного та конституційного права. Головною публікацією є монографія: «Верховенство права»: Монографія (у трьох книгах) (К., 2006; 1747 стор.), на яку є два посилання в спеціальній Доповіді Венеційської Комісії про верховенство права. Черговою працею Сергія Головатого є книга «Про людські права. Лекції» (К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2016, 760 стор.)
Автор нового українського слова правовладдя — як досконалішого варіанту передавання сутності поняття «the Rule of Law» (що на початку 1990-х років українською було ним же запроваджено як «верховенство права»).
Автор перекладу українською мовою документа Венеційської Комісії «Report on the Rule of Law» (CDL-AD (2011) 003rev) під назвою «Доповідь про правовладдя» та коментаря до цієї доповіді.
Автор перекладу українською мовою документа Венеційської комісії «Rule of Law Checklist» (CDL-AD (2016) 007) під назвою «Мірило правовладдя».
Автор вступної статті про правовладдя під заголовком «Вимірювати, здавалося б, незміренне» в колективній праці.
Попередник: | 8-й Міністр юстиції України 27 вересня 2005 — 4 серпня 2006 | Наступник: |
Зварич Роман Михайлович | Зварич Роман Михайлович |
Попередник: | 4-й Міністр юстиції України 27 вересня 1995 — 21 серпня 1997 | Наступник: |
Онопенко Василь Васильович | Станік Сюзанна Романівна |
This article uses material from the Wikipedia Українська article Головатий Сергій Петрович, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.