Павло Прокопович Глазовий (30 серпня 1922, Новоскелюватка, Казанківський район, Миколаївська область, Українська РСР, СРСР — 29 жовтня 2004, Київ, Україна) — український поет-гуморист і сатирик.
Автор поеми «Слався, Вітчизно моя!», 13 книжок сатири та гумору, 8 книжок для дітей. Заслужений діяч мистецтв України.
Павло Прокопович Глазовий | ||||
---|---|---|---|---|
Павло Глазовий | ||||
Народився | 30 серпня 1922 Новоскелюватка, Казанківський район, Миколаївська область, Українська РСР, СРСР | |||
Помер | 29 жовтня 2004 (82 роки) Київ, Україна | |||
Поховання | Байкове кладовище | |||
Громадянство | Україна | |||
Діяльність | Письменник, журналіст | |||
Сфера роботи | література[1], поезія[1] і дитяча та підліткова літератураd[1] | |||
Alma mater | Київський педагогічний інститут імені Горького (1950) | |||
Роки активності | 1940—2004 | |||
Напрямок | поет-гуморист, поет-сатирик | |||
Жанр | сатира і гумор[d] | |||
Учасник | німецько-радянська війна | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Висловлювання у Вікіцитатах |
Народився 30 серпня 1922 року в селі Новоскелюватка (нині Казанківського району, Миколаївської області) в сім'ї хлібороба.
Вчився у Новомосковській педагогічній школі на Дніпропетровщині. Після закінчення педагогічної школи у 1940 році був призваний служити в армії. Учасник Другої світової війни.
Після війни навчався в Криворізькому педагогічному інституті, де його запримітив Остап Вишня. Письменник почав опікуватися подальшою долею талановитого юнака, подбав про те, щоб його перевели навчатися у Київ. 1950 року закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту імені О. М. Горького.
У 1950–1961 роках — заступник головного редактора журналу «Перець», згодом заступник головного редактора журналу «Мистецтво». Був головним редактором журналу «Новини кіноекрану».
Жив у Києві на вулиці Льва Толстого (нині вулиця Гетьмана Павла Скоропадського), 25. Помер на 83-му році життя 29 жовтня 2004 року. Похований разом з сином на Байковому кладовищі (ділянка № 49б, 50°25′02″ пн. ш. 30°30′03″ сх. д. / 50.4174722° пн. ш. 30.5009722° сх. д.).
У місті Білій Церкві створено Міжнародний благодійний фонд імені Павла Глазового.
8 листопада 2011 року в Києві, на будинку по вулиці Гетьмана Павла Скоропадського, 25, де з 1951 по 2004 рік жив і творив поет-гуморист, встановлено гранітну меморіальну дошку.
2016 року у місті Миколаїв вулицю Лазо перейменували на вудицю Павла Глазового.
2016 році у місті Кривий Ріг вулицю Балакіна перейменували на вулицю Павла Глазового.
28 грудня 2022 НБУ випустила пам'ятну монету присвячену Павлу Глазовому.
У місті Краматорськ вулицю Крилова перейменували на вулицю Павла Глазового.
22 червня 2023 року у місті Ірпінь вулицю Кошового перейменували на вулицю Павла Глазового.
18 січня 2024 року у місті Київ вулицю Григорія Онискевича перейменували на вулицю Павла Глазового.
This article uses material from the Wikipedia Українська article Глазовий Павло Прокопович, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.