рабі Еліягу бен Шломо Залман (івр.
Слово «Ґаон» у перекладі з івриту означає «геній».
Віленський Ґаон | |
---|---|
івр. אליהו בן שלמה זלמן | |
Прізвисько | הגר"א і הגאון מווילנה |
Псевдо | הגר״א |
Народився | 23 квітня 1720[1][2] Селець[d], Берестейське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита |
Помер | 9 жовтня 1797[1][2] (77 років) Вільнюс, Російська імперія[1] |
Поховання | Вільнюс, Нове єврейське кладовище, біля цвинтаря Sudervė |
Країна | Річ Посполита Російська імперія |
Діяльність | рабин, Посек |
Галузь | філософія |
Відомі учні | Chaim of Volozhind |
Знання мов | іврит |
Конфесія | ортодоксальний юдаїзм |
Брати, сестри | Abraham, brother of the Grad |
Народився в родині відомих рабинів у невеликому містечку Селець в околицях Берестя. Його дідом був рабин Мойше Рібкес — автор коментарів до Шулхан Арух — «Беер га-ола». Був дуже здібною дитиною. До чотирьох років вивчив напам'ять Танах. До 7 років навчався у рабина Моше Маргаліота з Кейдани, автора книги «Пнів Моше», потім до самої старості вчився самостійно, позаяк жоден вчитель не міг його вже навчати.
У 18 років одружився, потім почав мандрувати по єврейських громадах, що було звичаєм, характерним для видатних рабинів. Ще до того, як досяг 20-річного віку, обговорював з равинами найскладніші проблеми Галахи. Під час своїх скитань відвідав такі найбільші центри єврейської і світової вченості, як Берлін, Прага, Амстердам, де зміг зустрітися з найбільшими рабинами і знайти рідкісні рукописи. У 1745 році оселився у Вільні і поступово став набувати розголосу в єврейському світі як видатний рабин покоління.
1755 року під час суперечок між рабинами Йонатаном Ейбешюцем і Яковом Емден, перший апелював до його думки. Від 1760 року зібрав навколо себе видатних учнів, яким почав передавати частину своїх знань, в подальшому вони розвинули ідеї вчителя, відкривши єшиви і створивши громади по його принципам. Серед них особливо виділявся р. Хаїм з Воложина. Хоча Еліягу бен Шломо Залман не займав офіційної посади рабина, проте він отримував платню від громади на потреби своєї сім'ї і єшиви.
Віленський Ґаон різко критикував хасидський рух, який зароджувався в цей період. Він засуджував їх зраду єврейської традиції і зневагу до людей, що вивчають Тору (які вважаються елітою в єврейських колах). При спробі хасидів дійти до примирення в 1772—1777 роках відмовився навіть зустрітися з делегацією найбільших хасидських лідерів. Віленський Ґаон незабаром оголосив проти них «херем» (тобто бойкот), що частково зупинило розвиток хасидизму в Литві. У 1780 році зробив спробу еміґрувати в Ерец-Ісраель, але з незрозумілих причин повернувся назад, коли досяг Кенігсберга.
Ґаон помер у Сукот 1797 року, незабаром після введення російських військ до Литви. Був похований на єврейському кладовищі у передмісті Шніпішкес на правому березі Вілії (Няріса), навпроти Замкової гори і гирла Вільні. Кладовище було закрито в 1930 році, а в 1949—1950 роках — ліквідовано. Двічі перепохований – на колишньому новому єврейському кладовищі Ужупіса, коли ж і його було знищено у 1961-1963 р., новий мавзолей було встановлено на новому єврейському цвинтарі Судервє (район Шешкінє).
У склепі Ґаона перепоховані останки його дружини та сина, а також прах графа Валентина Потоцького, який відрікся від християнства та прийняв юдаїзм 1749 року. В склепі Ґаона віряни залишають записки з молитвами до Б-га.
Засновник видавничого дому Брокгауз-Єфрон Ілля Єфрон є правнуком Ґаона.
Погляди Віленського Ґаона лягли в основу сучасного юдаїзму. Його учні створили сучасну систему єврейської освіти. Він заохочував учнів вивчати природничі науки, та перекладав посібники з геометрії їдишем та івритом; зокрема, постановив р. Баруху Шику[en] із Шклова перекласти Евклідові математичні праці івритом.
Віленський Ґаон вніс зміни і поправки в ашкеназький молитовник. Велика його роль в плані ставлення до змін традицій; рав. Еліягу виступав за повне підпорядкування законам Шульхан Арух. У всіх диспутах, які велися за ці 250 років проти хасидизму, завжди апелювали до поглядів і діяльності Ґаона.
Великий вплив Ґаона і на повернення євреїв в землю Ізраїлю, коли він виступав як перший передвісник репатріації у новий час. Він послав своїх учнів з сім'ями в Ерец-Ісраель, і їх нащадки склали основне ядро єврейських жителів Єрусалима XIX століття, ще до початку сучасного руху євреїв за повернення в землю своїх предків. Ґаона вважають своїм батьком-засновником і релігійні сіоністи.
Ім'я Ґаона носять Державний єврейський музей і одна з вулиць (вулиця Ґаона; лит. Gaono gatvė) у Вільнюсі.
А також одна з вулиць в місті Рішон-ле-Ціон (Ізраїль).
Це незавершена стаття про рабина. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
This article uses material from the Wikipedia Українська article Віленський Ґаон, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.