Вяйне Аалтонен

Закінчив Рисувальну школу в Турку (викладач — В. Вестерголм). Продовжував навчання у Франції, Італії, Великій Британії. Відвідував СРСР (Москва), де митця намагалися тенденційно позиціонувати як «співця робітничого класу». Почесний член Академії мистецтв СРСР (від 1958 року).

У Турку створено музей Аалтонена, де зібрано велику колекцію сучасного мистецтва.

 

Дотримувався мистецьких стилів кубізму та футуризму, створив серію статуй, в яких поєднувався класичний натуралізм та задрапованість фігур. Працював із бронзою, мармуром, гранітом, керамікою.

Автор психологічних портретів:

• «Ян Сібеліус», мармур, 1935 рік, Будинок-музей Яна Сібеліуса, місто Порі.

Статуї:

• цикл «Діви», граніт, 1917—1941 роки;
• «Жінка у воді» , 1923—1924 рік;
• «Бігун Пааво Нурмі», бронза, 1924—1925 роки, Олімпійський стадіон Гельсінкі;
• «Статуя Миру» 1952 рік, відзначена Золотою медаллю Миру в 1953 році.

Майстер монументальної і декоративної скульптури.

• Пам'ятники:
  • «Алексис Ківі», бронза, 1939 рік, Гельсінкі;
  • «Фінським переселенцям», граніт, 1938 рік, Делавер, США.
• Монументи:
  • «Дружба», бронза, 1952 рік, Турку і Гетеборг;
  • «Світ», граніт, 1950—1952 роки, Лахті, нагорода — Золота медаль Світу в 1953 році;
  • 4 фігури для мосту в Тампере, бронза, 1927—1929 роки.

Працював також як медальєр і живописець.

Творчість Аалтонена ставлять в один мистецький ряд із роботами італійських скульпторів Маріно Мадзакураті, Джакомо Манцу (1908—1991).