|Ukrcenter= |Примітки=
Арту́р Ке́стлер | ||||
---|---|---|---|---|
Arthur Koestler | ||||
Народився | 5 вересня 1905 Будапешт, Австро-Угорщина | |||
Помер | 3 березня 1983 (77 років) Лондон, Велика Британія ·отруєння | |||
Громадянство | Велика Британія | |||
Національність | єврей | |||
Діяльність | письменник, журналіст | |||
Alma mater | Віденський технічний університет | |||
Мова творів | німецька і англійська | |||
Роки активності | 1934—1983 | |||
Жанр | художня та науково-популярна література, історія, автобіографія, політика, філософія, психологія, парапсихологія, наука | |||
Magnum opus | «Ніч ополудні» | |||
Членство | Modern Language Associationd[1] і Congress for Cultural Freedomd | |||
Партія | Комуністична партія Німеччини (1938) | |||
Батько | Henrik Koestlerd[2] | |||
У шлюбі з | Mamaine Koestlerd[3] і Mamaine Koestlerd | |||
Учасник | громадянська війна в Іспанії | |||
Нагороди | Нагорода «Sonning» (1968), Орден Британської імперії(1972) | |||
| ||||
Артур Кестлер у Вікісховищі |
Арту́р Ке́стлер (англ. Arthur Koestler, 1905—1983) — британський письменник і журналіст, уродженець Угорщини, єврейського походження. Найвідоміший його роман «Ніч ополудні» (1940) про епоху «великого терору» у СРСР 1930-х років. Писав статті для Британської енциклопедії.
Кестлер народився в Будапешті 5 вересня 1905 року. У 1920 році його сім'я переїхала до Відня, де він вступив до політехнічного університету. Там приєднався до молодіжної сіоністської організації. 1925 року, перед закінченням університету, Кестлер несподівано вирішив поїхати в Палестину, спалив свою залікову книжку і прибув до Палестини в 1926 році. Там до 1929 року він був кореспондентом німецького видавничого концерну Ульштайна, у 1929—1930-х працював у Парижі.
1931 року переїхав до Берліну, де став науковим редактором газети «Vossische Zeitung». Того ж року він здійснив на німецькому дирижаблі «Граф Цеппелін» політ до Північного полюса. Захопився комуністичною ідеологією і в грудні 1931 року вступив до Комуністичної партії Німеччини.
У середині 1930-х років письменник здійснив велику подорож по Центральній Азії і рік прожив у Радянському Союзі.
Після приходу нацистів до влади в Німеччині у вересні 1933 року повернувся до Парижу, де писав пропагандистські статті під керівництвом Віллі Мюнценберга. Під час громадянської війни в Іспанії двічі відвідував цю країну. У 1937 році, під час другого візиту, заарештований франкістами й засуджений до смертної кари за звинуваченням у шпигунстві. Кестлер провів п'ять місяців у камері смертників і потім був обміняний на дружину франкістського льотчика-аса. Багато в чому час, проведений в очікуванні страти разом із іншими засудженими (багато з яких були страчені), визначив боротьбу письменника за скасування смертної кари в Англії. Свої погляди виклав у книзі «Роздуми про шибеницю».
«Великий терор» у СРСР став причиною виходу Кестлера із компартії у 1938 році. Після початку Другої світової війни був інтернований французькою владою і звільнений лише на початку 1940 року, після чого вступив до Французького іноземного легіону, евакуювався з ним до Північної Африки, дезертирував, дістався Лісабону, а звідти вилетів до Великої Британії, де провів шість тижнів у в'язниці за незаконний в'їзд до країни.
Після звільнення Кестлер вступив добровольцем до британської армії. Його направили в саперну частину. Раз на тиждень він приїжджав до Лондону для участі в пропагандистських радіопередачах німецькою мовою, писав листівки для німецьких солдатів, виступав із лекціями про природу тоталітаризму. Ночами заступав на чергування під час повітряних тривог і водив санітарну машину.
У 1941 році Кестлер опублікував у Великій Британії роман «Ніч ополудні» (Darkness at Noon), де продемонстрував сприйняття іноземцями внутрішнього життя СРСР, чий міжнародний престиж невідворотно зруйнував сталінський терор.
У 1942 році Кестлер прибув до Міністерства інформації, для якого писав памфлети й сценарії документальних фільмів, виступав на Бі-бі-сі.
Кестлер — найвідоміший прихильник ідеї про те, що європейські євреї ашкеназі походили не від євреїв, що переселилися із Палестини і Вавилонії, а від тюркського народу хозар, що жили в дельті Волги.
Наприкінці життя Кестлер займався вивченням процесу наукового мислення. Став ініціатором та ідеологом руху «Екзит», що підтримує право людини ухвалити рішення і піти з життя (евтаназію). Кестлер, котрий довгий час страждав від хвороби Паркінсона і лейкозу, наклав на себе руки 2 березня 1983 року в Лондоні, прийнявши смертельну дозу снодійного (смерть настала наступного дня).
Цей розділ потребує доповнення. (травень 2013) |
This article uses material from the Wikipedia Українська article Артур Кестлер, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.