Айбек (літературний псевдонім Муси Ташмухаммедова; 28 грудня 1904 (10 січня 1905)(19050110), Ташкент — 1 липня 1968) — узбецький радянський письменник, літературознавець.
Академік Академії наук Узбецької РСР (з 1943). Депутат Верховної Ради СРСР 2-го і 5—6-го скликань.
Айбек | ||||
---|---|---|---|---|
Муса Ташмухаммедов | ||||
Народився | 28 грудня 1904 (10 січня 1905) або 10 січня 1905 Ташкент, Туркестанське генерал-губернаторство, Російська імперія | |||
Помер | 1 липня 1968 (63 роки) Ташкент, Узбецька РСР, СРСР | |||
Поховання | Чигатайське кладовищеd | |||
Громадянство | СРСР | |||
Діяльність | письменник, поет, політик, прозаїк-романіст | |||
Сфера роботи | літературна діяльністьd[1], літературна критика[1] і поезія[1] | |||
Alma mater | Національний університет Узбекистану | |||
Мова творів | узбецька | |||
Роки активності | з 1930 | |||
Жанр | роман | |||
Членство | СП СРСР | |||
Партія | КПРС | |||
У шлюбі з | Q20533434? | |||
Діти | Bekjon Toshmuhamedovd | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Айбек у Вікісховищі |
Народився в Ташкенті в родині ткача. Навчався в міській початковій школі.
У 1925 році закінчив Ташкентський педагогічний інститут. З 1925 року працював викладачем узбецької мови та літератури у технікумі міста Ташкента.
У 1930 році закінчив Середньоазіатський державний університет.
З 1930 року викладав у педагогічному, плановому та сільськогосподарському інститутах міста Ташкента.
З 1943 року — член президії Академії наук Узбецької РСР, очолював гуманітарне відділення академії, був науковим співробітником Інституту мови і літератури Академії наук Узбецької РСР.
У 1944—1949 і 1950—1954 роках — голова правління Спілки радянських письменників Узбекистану.
Член ВКП(б) з 1947.
Помер Айбек 1 липня 1968 року. Похований у Ташкенті на Чигатайському меморіальному цвинтарі.
Вперше виступив як поет у 1923 році. Автор поем про соціалістичні перетворення Узбекистану, тяжке минуле народу, його боротьбу за свободу. Один з основоположників узбецької радянської прози. Широко відомий історичний роман «Навої» (1945; Сталінська премія, 1946). Трудовим подвигам бавовнярів присвячений роман «Вітер золотої долини» (1950), героїці німецько-радянської війни — роман «Сонце не згасне» (1958).
Перекладач О. Пушкіна, Лєрмонтова, Гете.
На згадку про Айбека названо станцію Ташкентського метрополітену. Ім'я Айбека було присвоєно Кашкадар'їнському обласному узбецькому музично-драматичному театру та Термезькому державному педагогічному інституту.
Це незавершена стаття про письменника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття про особу Узбекистану. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
This article uses material from the Wikipedia Українська article Айбек, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.