Іспанське Марокко

Іспанське Марокко (ісп. Protectorado Español de Marruecos, араб. حماية إسبانيا في المغرب‎) — територія на півночі Марокко, складова Іспанської імперії, яка в 1913—1956 роках перебувала в колоніальній залежності від Іспанії, згідно з Феським договором. Площа — 20.948 км², з котрих лише 14 % були придатні для ведення сільського господарства, іншу частину території займають гори та напівпустелі.

Protectorado español de Marruecos Іспанське Марокко
Протекторат Іспанії
1912 – 1956
Прапор Герб
Столиця	Тетуан
Мови	Іспанська, Арабська
Державний устрій	Протекторат
Історія
- Засновано	27 лютого 1912
- Ліквідовано	7 квітня 1956
Площа	20 948 км2
Валюта	Песета
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Іспанське Марокко

Територія іспанського протекторату Марокко включала північну частину Марокко (за винятком Сеути і Мелільї, які були у складі Іспанії з 16-го і 15-го століття, відповідно), сектор Тарфайя, й Іфні. Столицею було місто Тетуан.

Іншою частиною країни керувала Франція, під назвою Французьке Марокко, також у 1912—1956.

Місто Танжер було оголошено міжнародною зоною, хоча цей статус було припинено під час Другої світової війни, у час тимчасової окупації іспанськими військами. Від 14 червня 1940 року, під приводом, для захисту від італійського вторгнення.

Рифська республіка на чолі з лідером партизан Абд ель-Крим було сепаратистська держава, яка існувало в регіоні Ер-Риф 1921—1926, коли вона була скасована спільною експедицією іспанської армії в Африці і французьких військ під час Рифської війни.

Систему протекторату було створено під час Другої Іспанської Республіки. Офіційно підтримувалась ісламська правова система каді.

Марокканські євреї — сефарди, у великій кількості мешкали в цій частині Магрибу після вигнання з Іспанії і Португалії у 1492 і 1497, відповідно, після закінчення Реконкісти, мали розвинуту торгівлю та мали прибуток від вільного від податків Танжеру і торгової активності в цьому районі.

Громадянська війна в Іспанії почалася в 1936 з повстання іспанських військ в Марокко під командуванням Франциско Франко проти республіканського уряду. Ці війська стали основою національної армії, також увібрали значну кількість марокканських військ.

1956 року Французьке Марокко отримало незалежність, а Іспанія віддала більшість своїх територій, зберігши влади над суверенними територіями Іспанії (зокрема Сеута і Мелілья) та іншими колоніями за межами Марокко, як-от Іспанська Сахара.

Не бажаючи, це прийняти, Марокканська армія визволення 1958 року розпочала операцію, відому як війна Іфні, за місто Сіді-Іфні. За договором 1969 року це місто перейшло до Марокко, а Іспанія отримала певні торгові привілеї в місцевих портах.

• Європейські анклави в Північній Африці до 1830